Dilexi te Leo XIV

«Християнин не може сприймати бідних виключно як соціальну проблему: вони є «сімейною справою». Вони «наші». Стосунки з ними не можна зводити до якоїсь діяльності або до служби Церкви» (№ 104) - пише Папа Лев XIV в останньому розділі свого першого апостольського повчання. Цей текст, присвячений любові до бідних, є продовженням роздумів Папи Франциска. Святіший Отець показує, що послання Євангелія нерозривно пов’язане з турботою про бідних і відчужених.

Він згадує численних святих, які протягом століть мали справу з маргіналізованими та бідними людьми в різних вимірах, а також спільноти, які вони заснували. Він також привертає увагу до соціального вчення Церкви протягом останніх 150 років, зокрема звертаючи увагу на папські документи та два документи латиноамериканського єпископату, так близького до Папи Франциска.

Останній розділ повчання є певним чином перекладом цієї багатої історії Церкви в конкретні завдання для її членів. Хоча необхідно шукати системні рішення, які повернуть бідним суб’єктність і гідність, і християни повинні цього активно прагнути, але також необхідно виходити назустріч бідним, робити особистий жест до них і надавати їм духовну опіку. «Для нас, християн, питання бідних повертається до серця нашої віри» (№ 110).