К. Досьє

Імре Кертес

- Досьє К. Що це за книга?

- Це інтерв'ю.

– Ще одне звичайне інтерв’ю?

- Не такий звичайний. Скажімо, це автобіографія на два голоси.

- Внутрішній монолог?

- Скоріше зовнішній діалог. Імре Кертес ставить запитання Імре Кертесу, тож ви знайдете запитання, які б ніхто інший не поставив, і відповіді, які ніхто інший не почує.

- Цікаво... Про що вони говорять?

- Про написані, ненаписані, перекладені та прочитані книжки, про життя до і після війни,

про комунізм, сім’ю, сенс життя та, нарешті, про Голокост і те, чому Кертес ніколи не перестає думати

Про Аушвіц. Важко придумати тему, якої вони не торкаються.

- Чи добре це читати?

- Відмінно. Якщо ви знайомі з прозою Кертеса, ви знайдете багато посилань на неї. Якщо ви не знаєте, ця книга є чудовим ознайомленням із цим.

Розмови, які мій друг і редактор Золтан Хафнер вів зі мною у 2003/2004 роках для так званого «загального» інтерв’ю, були записані на дюжині аудіокасет. Досьє з написаним і відредагованим текстом потрапило до мене в готель у Гштааді, маленькому швейцарському місті. Прочитавши перші речення, я відклав рукопис і, так би мовити, мимоволі відкрив ноутбук... Так я створив єдину зі своїх книжок, яку мене змусив написати не внутрішній, а зовнішній імпульс: звичайну автобіографію. Однак, згідно з пропозицією Ніцше, який виводить роман із платонівських діалогів, читач насправді отримує роман.

уривок із книги

Досьє К. є взірцевим прикладом того, як має проводитися співбесіда. Ця книга — діалог. Кертес, який запитує, чудово розуміє, коли слід продовжити тему, а коли дозволити Кертесу, який відповідає, відпустити її. Досьє К. має стати обов'язковим для всіх видів журналістики.

"Süddeutsche Zeitung"

Імре Кертес народився в 1929 році в Будапешті. Лауреат Нобелівської премії з літератури 2002 року. У 1944 році його депортували до концтабору Аушвіц, потім перевели до Бухенвальду. Він повернувся до країни, де через кілька років після війни почав писати для газети «Вілагоссаг», але був звільнений з політичних мотивів. З 1950-х років він переважно займався перекладами (зокрема Фройда, Гофманшталя, Ніцше, Канетті, Вітгенштейна) та писав: Los Utracony (1975; W.A.B. 2002), Fiasko (1988; W.A.B. 2003), Kaddish for the Unborn Child (1990; W.A.B. 2003), Ліквідація (2003; W.A.B. 2003). Він також публікує короткі оповідання, зокрема: The English Flag (2001; W.A.B. 2004) та книжки есе, зокрема Language in exile (1998; W.A.B. 2004), Me, the other. Chronicle of Transformation (1997; W.A.B. 2004) та Dziennik Galernika (1992; W.A.B. 2006), який у 2007 році став фіналістом Центральноєвропейської літературної премії ANGELUS.