Автобіографія віри

Міхал Вітковський

ТІЛЬКИ ВІТКОВСЬКИЙ МІГ НАПИСАТИ ТАКУ АВТОБІОГРАФІЮ!

Мої мама і бабуся поїхали в НДР купувати мереживо для весільної сукні. У Польщі їх ніде не можна було дістати. – А де тепер ця сукня, мамо? – Ну, ти якось пішла на вечірку в гей-клуб, і я це весь час бачив… – Ну, може, просто його не можна було випрати… Ця сукня пропала і більше ніколи не буде. Напевно, повертаючись з тієї дискотеки, п’яний, я, хитаючись, у ньому, раніше не чіпаному, як завжди проходив по пікету, бо на дискотеці мені так і не вдалося нічого поцупити. Цілком можливо, що його порвали справжні або просто оманливі люди. Можливо, я йшов додому о четвертій ранку, з першими світанками, бо нічного трамваю не було, шкутильгаючи й блюючи в кущах. Я тихенько відчинив двері до своєї квартири і з полегшенням відклеїв шнурки від пиття та дряпання. * Квінтесенція цієї автобіографії полягає в мереживах НДР і весільній сукні, яка мала два втілення. Це історія, повна мотлоху, якого більше не існує. Запахи, звуки та образи, що створюють світ дитини, що росте за часів Польської Народної Республіки, переносять нас прямо до Міхася, який вірив у чаклунство, Бога і все можливе. Центром його світу був великий баобаб, що ріс у дворі, а систематично підпалені циганські бараки — межею. Саме там повільно будувалася літературна уява письменника. Кінець цього світу ознаменувався жорстоким сексуальним початком 1990 року. Сентиментальна подорож Міхала Вітковського в дитинство дає відповідь на запитання: як народився письменник? «Нарешті я можу говорити від свого імені, своєю мовою, про те, що я пережив, а не вигадав, про тему, яка мене найбільше цікавить, якою є мій досвід того, що ми зазвичай називаємо «життям»! Яке полегшення!» * І це лише перша частина автобіографії!