ALBO albo Apokalipsa Ziemi 2/2006 (40)
- Час доставки: 7-10 днів
- Стан товару: Б/В
- Доступна кількість: 16
Просматривая «ALBO albo Apokalipsa Ziemi 2/2006 (40)», вы можете быть уверены, что данный товар из каталога «Научно-популярных» будет доставлен из Польши и проверен на целостность. В цене товара, указанной на сайте, учтена доставка из Польши. Внимание!!! Товары для Евросоюза, согласно законодательству стран Евросоюза, могут отличаться упаковкой или наполнением.
Товар після повернення, можливі пошкодження: обкладинка подряпана, кути загнуті, сторінки брудні на корінці.
глобалізація, космологія, дух і природа
Зміст
Натхнення Юнга
Зенон Вальдемар Дудек – Психологічний символізм Великої Матері та апокаліптичні бачення
Генрик Папроцький – Апокаліпсис. Сприйняття в православ’ї
Від психології до самопсихотерапії
Джоанна Лессінг – Іпотерапія та розвиток мовлення у дітей
Архетипи в культурі
Генрик Папроцький – Гіпотези фізики, філософії та теології
Мирослав Пірог - Юнг, Шребер, культура - короткий нарис про людину
Наші ідентичності
Томаш Ольхановський - Духовний винищення
Діалог зі Сходом
Ева Мачут-Мендецька – Фатіма Сяюча як символ духовності
З поетики архетипів
Paweł Fijałkowski – Поцілунки хлопців і чоловіків. Гомоеротизм у творах Катулла
На межі епох
Якуб Р. Стемпень - Чи ми (лише) тварини?
Форум культурної психології
Рецензії: Томаш Ольхановський – Ким був Ісус? (J. Sieradzan, Jesus Magus. Primitive Christianity in the caring magic)
Дискусії: Zbigniew Bitka - Rosary Full Moon?
Апокаліпсис у православ'ї
Одкр. Генрик Папроцький
Апокаліпсис - єдина книга Біблії, яка ніколи не читається публічно в церкві. Цей факт зазвичай пояснюють тим, що Апокаліпсис стимулював есхатологічні настрої, тому, щоб захистити вірних, від публічного читання цієї книги відмовилися. Проте ми не маємо доказів того, що Апокаліпсис колись публічно читали на Сході. Незаперечним фактом є те, що ця книга стала джерелом натхнення для різних інославних течій у християнстві – від міленарістів до сект, що виникли в 19-му і 20-му століттях. Схід особливо хвилювали ці настрої богомилів, а з XVII століття — безпопівців у старообрядництві. Тут заслуговує на увагу досвід старообрядництва.
У Росії есхатологічні настрої розвивалися в основному в середовищі сект і релігійних течій, не пов'язаних з Православ'ям, хоча в певні періоди і Православна Церква ставила це питання в центр уваги. її свідомості.
Стефан Зизанія (XVI ст.), виступаючи проти унії, наголошував на тому, що католицизм зрадив Христа, а Папа є втіленням сил антихриста. Він також вказував на повну перемогу Антихриста, яка, за його розрахунками, мала відбутися у «восьмому тисячолітті», тобто в 1492–2492 роках (Lilejew, 1858, pp. 142–159). Ці інтуїції згадуються в книзі Orieł ot Jezdrinych knig, яка вказує на 1666 рік як рік кінця світу (666 як ім’я апокаліптичної звірини, Одкр. 13: 18) (Zienkowskij, 1970, стор. 53– 54; Смирнов, 1895, стор. 90–93). На розвиток есхатологічних сподівань вплинуло видання 1644 р. Кирилової книги, відомої також як Сборник. Центральною темою цієї книги була екзегеза Гомілії св. Кирила Єрусалимського про антихриста, зроблене Зизанією. Вже в християнській давнині тема необхідності бути готовим у будь-яку хвилину стати на Суд Божий проходить через усе Вчення святого. Єфрема Сиріна (Zienkowskij, 1970, pp. 97–98).
Літургійна реформа патріарха Никона була прийнята як знак швидкої появи антихриста. Поширилася чутка, що патріарх був знаряддям антихриста. Цьому сприяло те, що в реформі використовувалися грецькі богослужбові книги, видані на Заході, бо існувала тенденція бачити Захід як «царство темних сил» (звідси й неприязнь слов'янофілів до західного світу). Близько 1666 року в лісах почали збиратися так звані «лісові старости», чекаючи кінця світу. У їхніх колах народилася теорія порятунку душі через самогубство. Проте вже тоді ігумен Феоктист вважав, що прихід антихриста матиме духовний характер, що означало посилення сил зла. Отець Авраамій («юродивий Афанасій») у своїй книзі «Християноопасний» про віру пояснював, що Антихрист об’явиться в Росії, в останній країні, яка захищає правдиву віру (теорія «Третього Риму»). Авраамій відкидав владу царя і церкви і звільняв людей від покори будь-якій владі. Це були зачатки анархічних тенденцій у расколі, які згодом неухильно наростали (Бердяев, 1992, с. 151–154).
У колах новгородських безпоповців синод 1694 р. визначив, що Антихрист вже панує в світі, але духовно , в православній церкві, яка разом з державою перетворилася на «армію антихриста». Отже, порятунком від антихриста може бути лише самоспалення, і вже в 1680–1690 роках епідемія самоспалення охопила Росію, особливо на Півночі. Оскільки цар, захисник і втілення православ'я, став віровідступником, роль захисника раскольники передали на
Детальні параметри
Журнал: "АБО АБО"
Кількість сторінок: 142
Рік видання: 2006
Номер видання: 40
Обкладинка: м'яка p>
EAN: 977123008006302, 9771230080407
Ширина: 16 см
Висота: 23 см
Вага: 0,24 кг