Роман, вперше опублікований у 1996 році, який Сама Оксана Забужко назвала національним психоаналізом, швидко став українським бестселером і здобув світову популярність. Її героїня, поетеса і викладачка, з дистанції американського університету дивиться на свою батьківщину, Україну, поранену історією, а також на себе, оплутану складними стосунками, минулим і власною обмеженістю. У гібридному наративі Забужко показує, як роки тоталітаризму наклали відбиток на інтимні стосунки, прирікаючи їх на посередність і стереотипні ролі. Хижа мова, насичена емоціями, про боротьбу, яку її героїня веде за себе, а також про роботу, яку має виконувати її ментально та культурно деградована країна.

Польове дослідження українського сексу, яке викликали численні суперечки під час публікації з часом вони стали сучасною класикою та започаткували хвилю нової літератури письменниць, названих «доньками Забузько». До сьогодні вони є найбільш часто перекладаним українським романом, який викликає дискусію про українські комплекси та становище жінки в пострадянському суспільстві.