Балтійська міфологія - Тадеуш Зубінський

Автор: Тадеуш Зубінський

Назва: Балтійська міфологія

Обкладинка: м'яка

Формат: 14,50 x 20,50

Кількість сторінок: 154

ISBN 978-83-63972-10-3

EAN: 9788363972103

Балтійські народи належать до індоєвропейської мовної сім’ї, населяючи південно-східне узбережжя Балтійського моря, яке латиші називають «бурштиновим». Найчастіше сама назва Балтика походить від латинського balteum - пояс, стрічка, звідси Mare Balticum. Варто зазначити, що Пліній уже використовує назву Балтія у своїй «Природній історії», але як термін для Скандинавії. Литовські дослідники припускають, що предки нинішніх балтів прийшли на ці території близько 2500 р. до н.е., а період 6 ст. до 5-го н.е Це час формування балтійських племен у тому вигляді, в якому вони вийшли на писемну арену історії. У 13 столітті стався перелом у подальшій долі балтів, племен, які згодом утворили латиську народність, так званих давніх латишів, латишів. senlatvieši1, тобто латгали (letgaļi), сели (sēļi), земгали (zemgaļi) і частково куряни2 (kurši), загальною чисельністю близько 150 000 осіб, займали територію близько 58 000 км2. Литовці та жемайтці - за оцінками 170 000 осіб - населяли територію, подібну до вищезазначеної, тоді як прусські племена - також за оцінками приблизно 170 000 осіб - займали територію близько 42 000 км2. Це був значний регрес, адже французький дослідник Жан Мевер стверджує, що балтійські племена населяли територію 430 тис. км2 ще до розселення слов’ян – VI-VII століття після Христа. Сучасні балти, а особливо литовці, дуже пишаються своїми мовами, справедливо стверджуючи, що вони дуже давні, складні, звучні, старші за епоси Гомера і дуже близькі до санскриту. Ця гордість і бажання відповісти на польську зарозумілість породили оманливу віру в римське, тобто дуже давнє походження литовців. Ян Длугош охоче і дуже творчо розвинув відомості хроніки Петра Дуйсбурзького про Ромову – Ромуву, культове місце балтійських племен на околицях Самбії. Етногенез цієї святині, який донині не з’ясований і на перший погляд пов’язаний із Римом-Ромою – вирішив посперечатися про римське походження литовців. Можливо, цю тезу Длугош почув від литовських студентів, які в той час навчалися в Краківській академії. Основний стрижень цієї легенди базується на твердженні про римського князя Віллі (лат. Villa), який після поразки Помпея у війні з Цезарем разом зі своїми прибічниками прийшов до Литви і заснував тут місто Вільнюс. Інший міф приблизно 1413 р., підхоплений пізнішими людьми, оповідає про прабатька великих князів литовських – родича імператора Нерона, Палемона, – який із трьома своїми синами: Сперою, Куною та Бореком оселився в с. Литва протягом 14 поколінь до приходу до влади великого князя Гедиміна. Разом з Палемоном і його синами до Литви мало прийти 500 знатних римлян. Інший варіант міфу розповідає про трьох братів - римлян, яких звали: Церсл, Керн, Вільк. Кожен із них заснував одне місто. Відповідно: пошлю вас, Кернаве, Увкомеж, усіх трьох на Святу річку.