Безсмертя Прометеева мрія медицини Анджей Щеклік

• Видавництво: Znak
• Автор: Анджей Щеклік
• Рік видання: 2012
• Мова: польська
• Кількість сторінок: 164
• ISBN: 9788324022359
• Формат: 145 x 200 мм
• Палітурка: тверда обкладинка (HB)

Останню книгу Анджея Щекліка читають, як і попередні, із захопленням і захопленням ерудицією та стилем професора, а також із важке серце - це ми читаємо. опублікований посмертно, за надзвичайним збігом обставин під назвою «Безсмертя» автора. Підзаголовок «Прометеїв сон медицини» розповідає про мрії Великого Лікаря, якими він ділився зі своїми відомими попередниками та сучасними дослідниками – про людське прагнення до безсмертя.

Анджей Щелік був спостерігачем, свідком і співавтором неймовірного прогресу, який відбувся в медицині за його життя. Про новітні дослідження клонування, геному та досягнення ядерної медицини він писав захоплююче й зрозуміло простим смертним – так само, як писав про міфологію та магію, медицину стародавніх єгиптян і греків, ритуали ацтеків і сибірських шаманів. Він сприймав етичні дилеми сучасної науки з точки зору людини, яка глибоко вкорінена в культурі та цінностях.

Безсмертя залишиться заповітом великого гуманіста, який сучасна медицина повинна — у своїх власних і наших інтересах — прочитати та виконати.

«Доктор Анджей Щелік — лікар-гуманіст, і поети та художники відчувають у ньому споріднений розум, хоча й підкріплений знаннями мікробіології, хімія та генетика, невідомі їм. (...) він пише про свою професію трохи так, ніби її пише шаман, (...) оскільки здатність поставити правильний діагноз вислизає від строго раціонального підходу.

(...) посилання на античність змушує нас задуматися про багатовікову безперервність професії, яка, можливо, черпає свою серйозність із свого постійного місця на межі між життям і смерть.»

Чеслав Мілош (із «Вступу до «Катарсиси»)

«Колись я написав в одному з віршів: «Я волію говорити з лікарями про інше». Тоді я не знав особисто доктора Анджея Щекліка, ані його книжок, яких ще не було. Тепер, прочитавши їх, я зрозумів, що автор може захоплююче говорити не лише про «інше», але й «про ЦЕ».

Віслава Шимборська

«Якщо Безсмертя віддаляється, то нам потрібні вже не лікарі, а сильна і надійна рука, яка допомагає нам відкрити двері до Безсмертя – не того, яке ми залишаємо звідси завдяки нашим досягненням, а чиє безсмертя. загрожує слабка й дефектна людська пам’ять – але справжня, з якою ми ніколи не розлучимось.

Можливо, тому ми читаємо цю книжку з клубком у горлі після несподіваного від’їзду Анджея».