Божевілля 44-го, або як поляки зробили подарунок Сталіну, спричинивши Варшавське повстання

Пьотр Зихович

Польська підпільна держава провалила іспит, – каже автор книги «Пакт Ріббентропа-Бека», яка сколихнула історичну свідомість поляків. Замість реалій керівництво нашого підпілля будувало свої концепції на ілюзіях і видаванні бажаного за дійсне. Віддавши наказ частинам Армії Крайової підтримати Червону Армію, яка вступила до Польщі, вона пішла на співпрацю з ворогом. Це було божевілля. Таким чином Штаб Армії Крайової передав своїх вояків радянській таємній поліції. Тисячі з них заплатили за це найвищу ціну. Апогеєм цього божевілля стало рішення про початок Варшавського повстання. Це повстання, хоч і було героїчним, але не мало шансів на успіх. Проте це спричинило величезні втрати: знищення 200 000 поляків, знищення столиці разом із безцінними культурними скарбами та знищення Армії Крайової. Єдина серйозна сила, яка могла протистояти радянізації Польщі. Це було ефектне, але безглузде самогубство. Варшавське повстання виявилося найкращим подарунком, про який міг мріяти Сталін. Чому польське підпілля, яким ми так пишаємося, не врятувало 130 тисяч наших співвітчизників, убитих українцями? Чому збройна рука цієї країни – Армія Крайова – не захистила 150 000 поляків від нацистських убивць під час Варшавського повстання? Чому та сама Армія Крайова співпрацювала з радянськими окупантами в рамках операції «Буря»? Хвилю святого обурення викличе «Божевілля 44» Пйотра Зиховича. Проте це не зашкодить цій книзі, автор якої – покійний онук Юзефа Мацкевича – розбирається з міфами, що накопичилися за останні 70 років. Міфи надзвичайно стійкі і однаково надзвичайно шкідливі. – Кшиштоф Маслонь. Один із найвидатніших польських політиків, полковник Ігнацій Матушевський, писав, що під час Другої світової війни «ми принизили себе в очах французів, а потім дозволили висунути себе в роль інструменту англійської політики». Через понад півстоліття Пьотр Зихович мав мужність поставити цей гіркий діагноз. «Божевілля 44» – це історія про польську наївність, жорстоку війну та знищення польської нації. Про політику, яка не знає поняття честі та «моральної перемоги», а також про агентуру, яка поглинала наше колективне життя у моменти, вирішальні для нашого національного існування. Варто знову відкрити зашрамовані рани, щоб ніколи не довести Республіку Польща до самогубства та історичної катастрофи. - к.т.н. Sławomir Cenckiewicz