Bruno Schulz, czyli strategie mesjańskie Henri

Книга Анрі Льюї наразі є єдиною монографією літературної творчості Бруно Шульца, написаною та виданою французькою мовою. Прозу Шульца тут називають «білою» у двох значеннях. По-перше, тому, що замовчується про драму особистої долі письменника, по-друге, тому, що замовчується про драму його родини, польських євреїв і всієї тогочасної Польщі. Як особисте життя, так і реальність 1930-х років є джерелом страждань для Шульца. «Ганебна таємниця творчості Шульца, – каже Льюї, – це його епоха. Коли він прив’язаний до нього, він стирає його і в процесі стирає себе». За мить автор дослідження запитує: «Як можна відокремити цю індивідуальну долю, хворобу та смерть батька, від колективної хвороби та смерті?» І все ж, як стверджує Льюї, у дещо глибшому шарі Шульца творах можна розпізнати «месіанську мрію», яка надає їм «релігійного та есхатологічного характеру». Найважливішими біблійними міфами, які живлять цю прозу, є міфи про колективне спасіння через харизматичних особистостей, важливих для єврейської традиції: Йосипа та Мойсея. Ставлення Шульца до цих героїв, як і до самих євреїв, неоднозначне – водночас іронічне й обнадійливе.