Це тривало лише кілька секунд. Коли Анке Еверц, яка стояла перед каміном у своїй вітальні, раптом перетворилася на живий факел, рятувати її було вже пізно. Як не дивно це звучить, але вона спокійно сприйняла думку про те, що помирає. З опіками третього ступеня її доставили в клініку. Дев'ять днів вона пролежала в комі, поки її сім'я та лікарі готувалися до найгіршого. Вони навіть не підозрювали, що Анке перебуває у подорожі всього її життя. Вона залишила своє тіло і - керована світлою присутністю, яку вона сьогодні називає своїм учителем - пішла в духовні світи. Звільнившись від земної оболонки, вона могла поглянути на своє життя, усвідомити сенс справжнього кохання і зануритися в джерело творіння. З усіх чудес, які вона пережила протягом цих дев'яти днів, найбільшим було відкриття унікальності її фізичного тіла, до якого вона раніше ставилася досить байдуже. Їй було показано, що воно має власну свідомість і пов’язане з усім, що існує поза часом і простором. Вона бачила диво творіння в кожній клітині і зрештою свідомо вирішила повернутися в це тіло, тепер таке понівечене. Після аварії Анке напрочуд швидко одужала, від її опіків майже не залишилося й сліду. Під впливом глибокого інсайту, який вона пережила під час коми, її погляд на життя повністю змінився. Коли вона усвідомила, які у неї невичерпні можливості, повернення до колишнього обмеженого способу мислення та існування виявилося неможливим. Її розповідь про надзвичайний досвід стану між життям і смертю дає нам захоплююче розуміння людського існування та веде до невідомих областей свідомості. Він стверджує, що наше уявлення про реальність — це лише уламок нескінченних рівнів існування.