Електронний гігрометр для х'юмідора ANGELO
- Час доставки: 7-10 днів
- Стан товару: новий
- Доступна кількість: 2
Заказывая «Електронний гігрометр для х'юмідора ANGELO» данный товар из каталога «Хьюмидоры», вы можете получить дополнительную скидку 4%, если произведете 100% предоплату. Размер скидки вы можете увидеть сразу при оформлении заказа на сайте. Внимание!!! Скидка распространяется только при заказе через сайт.
Явище зміни природи внаслідок підвищення вологості відоме людині давно. Це можна спостерігати не тільки в поведінці тварин, а й у рослин (квіти, що скручуються, або сухі шишки). Початки вимірювання вологості сягають XV-XVI століть, коли були зроблені спроби знайти метод вимірювання згущення водяної пари в повітрі. У 1500 році Леонардо да Вінчі побудував гігрометр, який складався з кульки вовни, підвішеної до терезів, яка змінювала свою вагу залежно від вологи, яку вона поглинала. Пізніші дослідження виявили багато матеріалів, які реагують на зміни вологості, як органічних (рослини, волосся тощо), так і неорганічних (мінерали та хімічні сполуки). Однак основним їх недоліком була втрата повторюваності результатів вимірювань зі старінням гігроскопічного елемента. Тому необхідно було знайти більш досконалий метод вимірювання.
В даний час все важче знайти гігрометри як самостійні прилади, їх зазвичай використовують разом з іншими приладами для визначення метеорологічних умов. Так званий портативні метеостанції або термогігрометри, що видають такі параметри, як температура повітря, температура точки роси, відносна вологість та інші. У випадку електронних пристроїв вологість викликає зміни ємності датчика вимірювального зонда. Ці прилади повірені, відкалібровані і відкалібровані, що не стосується популярних побутових, дешевих електронних індикаторів без класу точності. Великою перевагою електронних пристроїв є можливість електронного запису вимірювань і моніторингу мікроклімату, на відміну від інших рішень, де важливим було візуальне читання або запис на папері. Їх недоліком є потреба в електроживленні та час, необхідний для стабілізації показань з пристрою