Одинадцятирічна Енн Ширлі покидає притулок і вирушає до будинку своєї мрії. Однак, коли він досягає Ейвонлі, з’ясовується, що сталася помилка — Марілла Катберт і її брат Метью мали намір усиновити хлопчика, щоб він допомагав на фермі. Спочатку Марілла хоче відіслати дівчину, але балакуча Енн, яка розвиває уяву, швидко завойовує симпатію сварливого Метью і в підсумку залишається в їхньому домі. Хоча дівчина демонструє надзвичайний талант потрапляти в халепу — вона фарбує волосся в зелений колір, замість соку дає своїй найкращій подрузі смородинове вино, а замість ванілі додає в торт анодин — незабаром Катберти не уявлятимуть життя без неї. .

Пригоди рудоволосої Енн Ширлі вже багато років зворушують і розважають. Роман Люсі-Мод Монтгомері — це історія з теплим гумором про дорослішання, дружбу та кохання, яка захопила мільйони читачів у всьому світі, зокрема Арету Франклін, Маргарет Етвуд, Еліс Манро та принцесу Кейт.

Зі вступу перекладача

Даруючи читачам новий переклад одного з найзнаковіших романів, я усвідомлюю «зраду» щодо покоління їхніх матерів і бабусь, до яких зараховую й себе. Саме так – разом із видавцем цього перекладу ми дійшли висновку, що в часи, коли всі діти знають, що жодну канадську дівчинку не звуть Аня, Янка чи Зося, а жодного канадця не звуть Матеуш чи Каролек, настав час повернутися до усі, а не лише вибрані героїні та герої книжки (як у попередніх перекладах), мають свої справжні імена, географічні назви на острові Принца Едуарда та своє оригінальне звучання. Беручись до чергового перекладу (а останніми роками відбувся справжній сплеск перекладів), я поставив собі за мету бути максимально вірним оригіналу та реаліям життя села Ейвонлі, яке, хоч і вигадане, але мало його прототип у реальному місті Кавендіш. […] Підводячи підсумок, я визнаю свою провину: я вбив Енн, знищив Green Gables і позбавив його кімнати на горищі. Проте я прошу м’якого покарання, враховуючи, що колись комусь доводилося братися за цю невдячну справу.

Про книгу

«...Мені було шкода, що (...) ти більше не [маленька дівчинка], навіть з усіма своїми примхами», — каже Марілла в кінці книги в одному зі своїх зворушливих висловлювань. Кілька бажань, які тепер збулися. Через понад сто років Енн залишається та сама. Я бажаю їй удачі в наступних ста.

Маргарет Етвуд