FILOKALIA ANTOLOGIA PISM DUCHOWYCH tom 1 + POCZTÓWKA GRATIS

PHYLOCALIA АНТОЛОГІЯ ДУХОВНИХ ПИСЬМ, ТОМ 1

Дуже хороший стан

ТВЕРДА ОБКЛЮЧЕННЯ, ПОШИТА

Філокалія починається текстом, приписуваним св. Антоній Великий (бл. 251–бл. 356)Батько всіх ченців. Вибір саме цього автора був, мабуть, символічним – тим, хто започаткував чернече життя, починається й уся антологія. Сьогодні ми знаємо, що цей перший текст, безсумнівно, не був написаний св. Антонія (ми маємо великий корпус творів, пов’язаних з ним, опублікованих нашим видавництвом у 35-му томі «Монастирських джерел»), але його автором є невідомий нехристиянський філософ із стоїчних кіл, який, ймовірно, жив у ІІІ столітті після Христа. (цікаво, що зберігся рукопис цього твору на Афоні). Автор нагадує читачеві і закликає його враховувати, що людина — істота розумна і повинна жити розумно. Те, що відволікає нас від хорошого життя, - це недоліки, підкорення бажанням та ілюзія володіння. Треба прагнути до чесноти, практикуючи її і живучи тверезо. Поступка злу веде до нещастя і не виправдає надії, які людина покладає на потурання своїм примхам і нерозумне життя. Наше видавництво видало твори св. Антонія та про св. Антонім у томі 35 Монастирських джерел.

Св. Ісая Анхорет (5 століття)є автором, який пов’язав своє життя з південним регіоном Гази, хоча сам він, ймовірно, походив з Єгипту. Філокалія містить короткий уривок з його твору, відомого як Аскетикон. Текст був надзвичайно популярним, про що свідчать численні переклади східними мовами. Він також був популярний на латинському Заході, а його текст був одним із елементів формування єзуїтських новаків у сучасну епоху. У Філокалії вибране з твору св. Книга Ісаї має назву «На варті розуму» і в основному присвячена цьому питанню. Автор зосереджується на обговоренні проблеми, як берегти розум, боротися з поганими думками, практикувати тиху молитву і прагнути до єдності трьох частин душі.

Євагрій Понтійський (бл. 345–399) стоїть поруч із св. Максима Сповідника і св Григорій Палама, найважливіший автор у всій Філокалії. Неважко помітити, що свідомо чи ні, майже всі автори, твори яких увійшли до нашої антології, посилаються на його твори. Під його ім'ям були опубліковані наступні твори: чернечий нарис преподобного Євагрія про те, як подвижнитись і залишатися в мовчанні, глави преподобного Євагрія про розрізнення пристрастей і помислів, а також глави «Від Нептика». Крім того, під іменем св. Ніла Анкірського, трактат «Про молитву», який сьогодні одностайно приписується Євагрію. Філософ пустелі, як його називали, характеризує вісім типів поганих думок і дає поради щодо основних аскетичних практик, які покликані допомогти заспокоїти розум і знайти рівновагу, яка дозволяє палко молитися. Сам твір «Про молитву» належить до групи найважливіших християнських творів, написаних на цю тему. Наше видавництво опублікувало й інші твори Євагрія в 18 і 36 томах «Монастирських джерел».

Роздуми Євагрія значною мірою сприймаються св. Іоанн Касіян (бл. 365–бл. 430)був єдиним латиністом, чиї твори увійшли до Філокалії, і першим автором, який писав про монологічну молитву (хоча уривок про неї не був включений до Філокалії). У трактаті святого Касіяна Римлянина «Трактат до єпископа Кастора про вісім злих думок» автор продовжує і розвиває попередні роздуми Євагрія про злі думки. Своєю чергою, у сповненій великої користі Промові Касіяна про святих отців Скитиди та про розрізнення йдеться про тему розрізнення думок і бажань – які є злими, а які – добрими, і як їх розрізняти, що є важливі в усій Філокалії. Наше видавництво видало й інші твори св. Іоанна Касіяна в томах 28, 70, 80 і 100 Монастирських джерел.

Св. Марек Аскет (IV/V століття?)є автором, про якого ми не можемо сказати багато. Так відбувається з багатьма авторами, твори яких складають Філокалію. Про закон духовний, Про віруючих, що виправдовуються ділами і Послання до преподобного Миколая складають оригінальну трилогію. Святий Марко сперечався з мессаліанами, які ставили «чисту молитву» вище за таїнства і спільноту Церкви. Наш автор наголошував на необхідності аскетичних зусиль і незамінності Божої благодаті, незважаючи на тих, хто шукав виправдання у власних вчинках, а не в прощаючій любові Бога. Святий Марк наголошував на необхідності постійної пам'яті про Бога, покаяння та постійної молитви. Унікальним твором є «Послання до преподобного Миколая», написане наприкінці його життя.

Св. Ісихій Синайський (VIII/IX ст.)був пов'язаний з монастирем св., який досі існує на Синаї. Катерини (хоча святі Никодим і святий Макарій пов'язували його з іншим Ісихієм, діяльним в Єрусалимі в 5 столітті). Душевний і спасительний трактат пресвітера Ісихія до Феодула про тверезість і доброчесність, як показує аналіз каталогів грецьких рукописів, був надзвичайно популярним – як у середні віки, так і в сучасну епоху (два середньовічні рукописи твору знаходяться в колекціях Ягеллонської бібліотеки). Однією з найважливіших концепцій св. Ісихій розповідає про тверезість (nepsis) – умову справжньої молитви та християнського життя. Засобом, який допомагає подолати всяку слабкість і подолати кожен гріх, є часте прикликання Імені Ісуса. Святий Ісихій, з його гумором і дистанцією, безсумнівно, є одним із найжиттєрадісніших авторів у всій Філокалії.

Один із найкращих риторів Філокалії є сучасним святим. Йоан КасіянСвт. Ніл з Анкіри (помер близько 430 р.). Як згадувалося вище, приписується у Філокалії св. Трактат Ніла «Про молитву» насправді є текстом Євагрія Понтійського. З численних творів нашого автора (ми маємо багате листування та інші твори) святі Макарій і Никодим обрали Аскетичний трактат. Ця праця адресована ценобітам, ченцям, які живуть у громаді, із заохоченням дотримуватися істинної філософії, вчителем якої є Ісус Христос. Наше видавництво видало й інші твори св. Ніла в томі 46 Монастирських джерел.

Св. Діадох з Фотики (бл. 400–бл. 486), єпископ з Епіру, є автором найдавнішого тексту, який прямо заохочує до молитви в Ім’я Ісуса. Святий Діадох заохочує нас прагнути до стану безпристрасності (apatheia) постійним призиванням Імені Ісуса. Тому він є унікальним автором у філологічній традиції. Наступники називають його: св. Ян Клімак, св Максима Сповідника, свт Симеона Нового Богослова, свт Григорій Палама. Святий Діадох береться, як св Марк Подвижник у своїй полеміці з мессаліанами також розрізняє усну молитву та урочну (тобто молитву, що молиться розумом). Наше видавництво видало й інші твори св. Діадох у томі 99 Монастирських джерел.

Св. Іоанна Карпатського (VII ст.)про якого ми мало що можемо сказати. Можливо, він був єпископом на острові Карпатос, а до того, ймовірно, вів чернече життя. Філокалія містить два його трактати. Перший, Сто розділів розради для ченців в Індії (де «Індія» тут означає Ефіопію), є заохоченням відокремитися від світу разом із запевненням, що грішник може повернутися до єдності з Богом через покаяння та покаяння. Святий Іван наголошує на важливості боротьби зі злими думками, але завершує свої роздуми нагадуванням, що Бог є любов. У другому трактаті «Аскетичне і високоповчальне слово для звернулися до нього монахів з Індії», завершуючи числом зі ста розділів, автор доповнює попередні міркування, підкреслюючи роль страждань, через які повинен пройти чернець, щоб щоб його серце було очищено Христом.

Останнім автором 1 тому єсв. Феодор Едеський (IX ст.)проте, перший текст, приписаний йому у Філокалії, «Сто розділів», навряд чи є його авторством, а другий текст, «Theoretikon», був написаний у XVII ст., що робить це наймолодший у всій антології. У «Ста розділах» автор переймає багато ниток із вчення Євагрія Понтійського, наголошує на важливості дотримання заповідей, наполегливого покаяння у своїх гріхах і молитов. У другому тексті автор обговорює тему боротьби, яка за наполегливості призводить до дару обожнювання.

ІЗ ЗАМОВЛЕННЯМ ВИ БЕЗКОШТОВНО ОТРИМУЄТЕ НАШУ АВТОРСЬКУ ЛИСТОВКУ