Фізична рекреація в освіті та зміцненні здоров’я, ТОМ II

У літературі існує багато різних визначень здоров’я, але, мабуть, найвідомішим є визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я, згідно з яким «здоров’я — це повне фізичне, психічне та соціальне благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних вад». У наведеному вище визначенні, окрім біологічних елементів, пов’язаних із фізичним здоров’ям, виділяється психічний вимір здоров’я, у якому можна виділити психічне здоров’я, пов’язане з процесами мислення, та емоційне здоров’я, що виражає здатність переживати почуття та емоції. Дане визначення також включає соціальний вимір здоров’я, який можна визначити як здатність вступати та підтримувати стосунки з іншими людьми. Таким чином, ми можемо сказати, що здоров’я є багатовимірним явищем, яке охоплює взаємозалежні фізичні, психічні та соціальні аспекти.

Ефективність зміцнення здоров’я визначається діяльністю багатьох груп і соціальних секторів, які, крім сім’ї, школи, охорони здоров’я, політики та економіки, також включають фізичну культуру. Ефекти комплексної оздоровчої діяльності цих секторів сприяють підвищенню якості життя в індивідуальному та громадському вимірах.

Тема, винесена в назву монографії, свідчить про природну необхідність включення рухової активності в процес освіти та зміцнення здоров’я. Участь у фізичному відпочинку все частіше стає свідомою відповіддю на потреби в оздоровленні суспільства, яке характеризується споживацьким і сидячим способом життя. Важливість і престиж фізичної активності для зміцнення здоров'я підтверджується національними, європейськими та міжнародними програмами охорони здоров'я, які офіційно визнають цю зростаючу потребу пріоритетом здоров'я. Реалізація оздоровчих програм спрямована на розвиток обізнаності та компетентності людей, щоб вони могли ефективно вести здоровий та активний спосіб життя навіть у несприятливих умовах.