Гран-прі Гірського фестивалю. Анджей Завада

Свої перші вершини вона підкорювала в хустці в той час, коли жінки в горах розглядалися альпіністами як додатковий рюкзак. Тут почався жіночий альпінізм!

Вона здобула неймовірне визнання. Ця дорога вважалася проходом для божевільних. Особливо після трагічного випадку 1929 року, записаного Юліаном Пшибошем у вірші Z Tatr. Сестри Скотніцовни залишили свій будинок у Закопаному, щоб самотужки перетнути Замарлю Турню. І вони так і не прийшли додому. Відтоді жодна жіноча команда не намагалася піти їхніми стопами, увічнюючи фаталістичний міф про сходження на вершину. Аж до літа 1960 року, коли вранці з Морського Ока вирушила Галина Крюгер-Сирокомська, яка невдовзі стала на вустах і стала екологічною легендою. А потім почалося...

Перша європейка на восьмитисячнику, польський жіночий рекорд висоти на Памірі, багато перших жіночих сходжень у Татрах, маршрути у Французьких і Швейцарських Альпах, підкорення стовпа Троллрігген у Норвегії. Вона належала до першого покоління післявоєнних альпіністів. Вона брала участь у всіх найважливіших експедиціях свого часу, посилено пропагуючи ідею скелелазіння в жіночих командах. Аж раптом їй відмовили у паспорті... Успіхи Галини відкрили дорогу до найвищих стежок світу й іншим альпіністам, зокрема Ванді Руткевич, яка неодноразово супроводжувала її під час експедицій. Між цими двома провідними польськими альпіністами було багато відмінностей. Понад усе: Крюгер-Сирокомська не хотіла померти в горах... «Гори? Вони важливі до біса, але крім цього є ще й інше життя», - казала вона.

Після величезного успіху Симони... і Ванди... Анна Камінська повертається в гори із захоплюючою історією про Галину Крюгер-Сирокомську – жінку, як і Симона Коссак, нерозкриту, і водночас альпіністку, без якого б не було Ванди Руткевич.