Джордж Рейсман

Капітал і капіталізм 21 століття

• Нова, невикористана книга
• Видавництво Fijor
• Рік видання 2015
• Розмір: 125 x 195 мм
• Сторінок : 135

Томас Пікетті та його капітал у 21 столітті — ще одна книга, написана представниками клубу людей з антикапіталістичним менталітетом, такими як Джеремі Ріфкін, Наомі Кляйн, а також лауреатами Нобелівської премії з економіки за 1981 — Джеймс Тобін, у 2008 — Пол Кругман, а в 2014 — Жан Тіроль — перелічимо лише найвідоміші. У Польщі до цієї групи належать, зокрема: проф. проф. Здзіслав Садовський, Ришард Бугай, Станіслав Гомулка. Гасло, яке найкраще характеризує цю тенденцію: максимум рівності та державництва з мінімумом свободи та ринку. Настрій членів антикапіталістичного клубу настільки сильний, що вони готові йти на компроміс із самим дияволом, а точніше: підтримувати бездарну державу, аби отримати капіталістів. Щоб збити з пантелику пильність бізнесу, вони часто виступають як захисники конкуренції (поки вона досконала), піонери вільного ринку (поки він регулюється), борці за справедливість (поки вона соціальна) і поборники економічне зростання (поки воно є стійким). У глибині душі єдиною економічною моделлю, яка їм підходить, є колективізм, монополія та влада помазаних еліт, до яких ці люди прагнуть. Водночас вони зневажають підприємництво, індивідуалізм і особливо особисту свободу, від якої вони нас енергійно захищають.

Книга Томаса Пікетті є останньою, опублікованою в квітні 2014 року, на антикапіталістичну тематику. Те, що за це взявся Джордж Рейсман, не пов'язане з особливими талантами чи новаторськими думками французького економіста (економіста?); тому що автор книги ставить під сумнів принципи вільної ринкової економіки, такі як поділ праці, конкуренція, часові переваги та підприємництво.  Не він перший, не він єдиний. Невігластво в економіці поширюється роками, навіть серед лауреатів Нобелівської премії, про що свідчить схвалення деякими лауреатами Нобелівської премії абсурдної монетарної політики центральних банків Японії, Сполучених Штатів і, нещодавно, Європейського Союзу. Що особливо хвилює Рейсмана, так це ентузіазм, навіть захоплення т. зв інтелектуальні еліти Заходу по відношенню до книги Пікетті, а особливо до його відрази до капіталу та капіталізму.

У своєму есе під назвою «Капітал і капіталізм у 21 столітті», з одного боку, Джордж Рейсман вказує на помилки та невігластво Пікетті, а з іншого, пояснює причини, чому ця позиція не є унікальною. У сучасному світі їх поділяють в рівних пропорціях: економічні невігласи, люди, професійно одержимі ідеєю рівності, і особливо всілякі заздрісники. До першої групи в основному входить та частина академічного світу, яка просто не хоче вчитися та стикатися з новими поглядами чи то через лінь, чи то через страх конкуренції, яка може виявити їхнє невігластво. Друга група – це люди, які живуть ідеєю, а точніше ілюзією егалітаризму, тому роблять усе, щоб старий зручний для них порядок не змінювався. До неї входять неекономічні інтелектуали. В основному політики та чиновники. Третя і найбільша група - це маси халявщиків і невдах, які самі вважають за краще нічого не мати, поки цього не мають і інші. У м'якому варіанті їх називають собакою садівника. Завдяки цим людям такі книги, як «Столиця ХХІ століття», а також «Доктрина шоку» чи «Кінець роботи» стають бестселерами, про які говорять у всьому світі, від Сполучених Штатів і Ватикану до Пекіна, оскільки неприязнь до них до системи, заснованої на праці, економіці та свободі, немає меж.

Причина їх популярності полягає не в ерудиції чи оригінальності поглядів авторів, а в лютості, з якою вони борються з бізнесменами та підприємцями