Ви розмовляєте кокні?

Культурні контексти

лондонського діалекту

Автор: Лукаш Заржицький

Видавництво: Wydawnictwo Naukowe SILVA RERUM

Кількість сторінок: 146

Обкладинка: м'яка

Номер ISBN: 978-83-64447-43-3

Першим дослідником, який провів ретельний аналіз діалекту кокні, був Джон Вокер (1791). Наприкінці XVIII століття Уокер підтвердив негативне ставлення англійців до конкретних фраз і виразів цього різновиду англійської мови, т.зв. кокні, через їхню вимову. Вокер був першим, хто згадав про чотири «помилки» в артикуляції кокні:

1. Нечітка вимова s після st, наприклад, posts, mists і persists, wastes;

2. Вимовляйте w замість v і навпаки;

3. Невимова h після w (придихальний звук h знижується, особливо на початку слова, через що слова нерозрізнюються);

4. Пропуск h там, де він повинен бути включений в артикуляцію, наприклад, hart Вимовляється як мистецтво, як рука.

В даний час ви можете знайти багато сайтів, присвячених лондонському сленгу у сленговій лексиці та виразах, особливо при аналізі розмовної мови пересічного лондонця. Багато термінів лондонського сленгу походять із традиції кокні та входять до так званого римованого сленгу, прикладом якого є вираз яблука та груші (сходи). що є класичним сленговим виразом.

Між окремими представниками англійської нації існують чіткі відмінності (див. Chambers and Trudgill 1998). навіть мешканець Ліверпуля.

Згідно з Безілом Бернстайном, «...конкретна форма соціальних відносин або – загалом – соціальна структура породжує чіткі мовні форми чи коди, і ці коди в першу чергу передають культуру, таким чином роблячи певний тип необхідної поведінки» (1980: 135). Тому в різних соціальних класах зустрічаються різні мовні моделі. Бернштейн розрізняє два основних типи таких кодів: екстенсивний (у випадку середнього класу) і обмежений (у випадку робітничого класу). (...)

Мова кокні зі Східного Лондона відрізняється від мови людей з інших міст Англії та від літературної мови. Відрізняється характерною лексикою та фонетикою, а також різною граматикою. Незважаючи на наявність територіальних, професійних і класових відмінностей, стандартна англійська мова (SE) переважає. (...) Стандартна англійська мова, згідно з Трудгіллом, є різновидом діалекту англійської мови, правопис і мовленнєві стандарти якого були широко прийняті.

Дослідження діалектів має величезну наукову та практичну цінність. (...) Діалекти зберігають величезну кількість слів, які часто або ніколи не вживалися в загальній мові (...) Знання діалектів є обов'язковою умовою розуміння багатьох літературних творів і оцінки діяльності авторів, наприклад. як Томас Генрі Лістер або Генрі Латтрелл Діл. Англійська мова виникла, коли три германські племена прибули на Британські острови в 5 столітті нашої ери. (...) Протягом наступних кількох століть розвинулися чотири діалекти англійської мови: нортумбрійський, мерсійський, західносаксонський і кентський. Поєднуючи зібрані історичні дані з діалектологічними даними, можна отримати більш повну картину, ніж та, що ґрунтується лише на письмових даних. Етнограф також повинен мати знання з діалектології.

Найрізноманітніша кількість діалектів та їхніх регіональних різновидів в англомовному світі, безперечно, знаходиться в Англії. Коли житель Ньюкасла приїздить до Лондона, мова кокні може здатися йому дивною та важкозрозумілою. Для такої людини діалект кокні може здатися смішним або дратівливим. Це пов'язано з характерними і неточними