Махатма Віткач - Джоанна Сідлецька (електронна книга)

Автор «Махатми Віткач» дійшов до останніх свідків, які ще пам’ятали Віткаци: Ола Ватова, Ірена Кживицька, Анна Лінке, Воллі Павліковська. Він також показав трагікомічну долю комуністичного комуністичного режиму Віткаці, доповнюючи його катастрофічні бачення, його близьких, що живуть у жорстокому світі, в якому він сам відмовлявся брати участь, напр. його дружина Ядвіга Віткевичова, кульгава і стара, вигнана комуністом Полевкою з літературного колгоспу на вулиці Крупнича в Кракові. Самотність і нещастя колись «демонічних» моделей, які продавали його картини в обмін на місця в будинку для людей похилого віку. Воно нагадало трагічний гротеск «поминальної бійки», коли на цвинтарі в Закопаному, серед промов про польсько-радянську дружбу, ховали молоду українку, яка померла під час пологів. Нове видання «Махатми» було розширено унікальними та раніше непублікованими фотографіями Віткаці на «вирипах» у його улюблених Татрах і як чоловік і не чоловік зі своєю дружиною та найважливішими жінками його метафізичного гарему, а також трьома новими розділами: * «Його маленьке танго танцювало» — про Віткаці як віртуоза слова, неповторну мову, сповнену комізму, творець неологізми, що мають увійшли до польської мови, напр. пифко, папойка, познаньки, кишки, бризка, лайливі слова, зведені до рангу мистецтва, напр. sturba його собака, покидьки їх pyzdry, ви сердешний слабак! * «Інтимна хроніка» — про щирі, навіть ексгібіціоністські листи Віткаци до дружини та друзів, своєрідний інтимний щоденник митця й людини з плоті та крові, що з красномовністю та гумором розповідає про його творчі недуги, а також про проблеми із зубами та геморой. еротичний, пейот, туалет, написаний для розваги та втечі від плазунів, які його переслідують. Часто непристойний, прямий, але ніколи вульгарний, як-от цей: Вона залізла на п’єдестал/і попросила його зупинитися/але він зовсім не слухав/і він залишив її на цьому п’єдесталі.