Ласкаво просимо на мій аукціон, сьогодні я можу запропонувати книгу:

"МОРУС ТА РЕШТА"

Конрад Вальдемар Ваберсіч

категорія: казки

видавець: Авторське право Konrad Waldemar Wabersich, Drukarnia Zwiedźkowa w Krakowie, Краків 1988

ISBN: -

сторінок: 80.

стан книги: задовільний / поганий (на жаль, книжку одного разу залили водою, на обкладинці залишилась пляма та злегка похитувалися обкладинка та сторінки, книга видана та проілюстрована самим автором, невеликим тиражем лише 5000 штук).

Відверто кажучи, писати вступ до власної книги дуже незручно, а то й нерозумно. Кожен помітить, що автор сам без примусу зізнається, що написав це, але настільки незрозуміло, що доводиться писати вступ до нього.

Але ні. Пишучи передмову до «Морусу», я хотів сказати, чому собак так люблять не тільки діти, а й дорослі.

Бо ви відповісте мені на це питання? Так, але відповідей буде стільки, скільки імен ваших собак. Кожен говорив би про свій Бурек, Чапека чи Сатану, тоді як усі собаки однаково вірні, а отже, однакові, і, з незначними відмінностями, однаково улюблені.

Тож дозвольте мені висловити тут свою думку. Вибачте, але я повинен почати серйозно.

Ну, мабуть, найгірша річ у світі — це самолюбство. Навіть діти можуть бути егоїстами, але дорослі найбільше егоїстів.

Вони завжди поспішають купити зайвий предмет меблів чи, можливо, машину, і вони найменше мають часу, щоб розповісти історію або переживати за свою недостатню оцінку в зошиті.

Зізнаюся, що про літніх так писати не дуже гарно, але що поробиш, треба розповідати. правда.

Але діти бувають різні. Вони люблять все, що світиться в їхніх очах. Ляльки, іграшки, камінчики, зібрані з подорожі. І чому? Бо діти себе не люблять. Тож собаки теж люблять по-справжньому. Це знає кожна молода істота, тому на вулиці до кожної дитини собака підбіжить, а на селі коза чи коняче лоша підбіжить.

Тож хотілося б, нарешті, щоб у старших були якісь усміхнені дитячі очі. Тоді світ справді став би прекраснішим.

Щоб завершити цей вступ, я маю чесно сказати вам, що це не казка про Мора, а його справжня історія. Тож я не починаю її, як завжди, зі слів… «за сімома горами, ріками…», а просто із сільського подвір’я.

А оскільки у своїй біографії Мор мав чимало пов’язаного з дорослими, гадаю, що цю книгу можуть читати не лише діти.

У Кракові 1988 року.

ZA2