Набір капітана Станіслава Козяра з його служби на Близькому Сході. Унік.

Командир командної роти СБСК - комендант Юнаківської школи В комплекті значки СБСК з цифрою 20, срібло. Собачий жетон, значок Юнакської школи (без поштового зв’язку), срібло, австралійський значок, нагорода армійською медаллю, фото з хрестом В.М.

Stanisław Koziar (нар. 19 вересня). , 1897 р. у Львові, помер ?) - капітан піхоти Війська Польського, кавалер ордена Virtuti Militari.

Біографія на основі Вікіпедії.

Народився 19 верес. , 1897 р. у Львові, в родині Станіслава та Генрики, уродженої Бучко[ 1]. 15 липня 1915 року, закінчивши два курси Цісарської чоловічої учительської семінарії у Львові, був призваний до цісарсько-королівської армії[2]. У його лавах він залишався до 30 жовтня 1918 року[3]. Тим часом (1918) закінчив третій і четвертий курси Львівської семінарії[4]. У листопаді 1918 р. брав участь в обороні Львова, а згодом воював у війні проти українців у східній Малопольщі в складі екіпажу бронепотягу № 3[5]. У жовтні 1919 року його перевели на бронепоїзд № 22 «Грозний»[5]. 14 січня 1920 р. як унтер-офіцер резерву колишньої австро-угорської армії в екіпажі бронепоїзда № 22 «Грозний» був призначений підпоручиком піхоти і призваний у діючу армію. службу на час мобілізації[6].

Підполковник Вацлав Фара, командир 14-го піхотного полку та відділу «Олевськ» у своїй «клопотанні про нагородження орденом Virtuti Militari» писав: «12 березня с. 13 обстріляв більшовицький бронепоїзд «Комунар» № 56, що наближався до Олевська. Було вирішено підірвати цей поїзд. Для цього ввечері 13 березня виїхав дозор бронетанкових підрозділів. No 22 «Groźny» під командуванням лейтенанта Werakso у складі 2-го лейтенанта Kuśmierek Tomasza, прим Козяра Станіслав, 2-й лейтенант. Шварц Станіслав і четверо рядових[a]. Виконати завдання було важко, оскільки місто було посилено патрулюване ворогом, а мирне населення району ставилося до нього прихильно. Щоб не бути зрадженим, їм доводилося надзвичайно важко пробиратися крізь болота й болота. Надпоручник Козяр Станіслав виконував усі накази надпоручника Вераксо з надзвичайною мужністю та самовідданістю та докладав багато зусиль для його ініціативи. Під час мінування залізничної колії, незважаючи на небезпеку, він сам проводив опитування та огляд обстановки, що значною мірою сприяло ефективній та небезпечній роботі з мінування. У ніч з 13 на 14 березня, коли робота була перервана підозрілими звуками, 2-й лейт. Козяр, не бажаючи кілька разів перевантажувати помічників на роботі, самотужки проводив результативні інтерв'ю, доносячи важливі новини. Коли бронепоїзд був підірваний 2-м лейт. Кусьмерка, підпоручик Козяр і 2 бійці, ризикуючи життям, під градом куль і осколків захищали відступаючого підпоручика. Кусьмерка за межами ворога»[7].

Після закінчення бойових дій залишився в армії як професійний офіцер і продовжив службу в екіпажі бронепоїзда № 22 «Грозний»[5]. ]. З 1 червня 1921 року його головною частиною став 48-й піхотний полк[8]. 3 травня 1922 р. йому присвоєно звання підпоручика з вислугою років з 1 червня 1919 р. і 1596-й чин у піхотному офіцерському корпусі[9]. У 1923 році він був призначений до свого головного полку в Станіславові командиром кулеметної роти[5][10][11]. 12 квітня 1927 р. Президент Республіки Польща присвоїв йому звання капітана з 1 січня 1927 р. і 93-є місце в піхотному офіцерському корпусі[12]. У листопаді 1927 р. переведений до Корпусу охорони кордону командиром прикордонної роти[5][13][14] «Porzecze»[15]. У лютому 1930 р. переведений на посаду командира прикордонної роти «Марцінканці». У березні 1932 р. став зав