Małgorzata Borkowska OSB

Про Книгу Старців

Коментар до апофтегматики

STAN BDB

Починаємо читати апофтегматику пустинних отців. Читач отримує записи конференцій, проведених у монастирі в Жарновці у 2018–2021 роках, а потім переписані із запису з деякими скороченнями, щоб уникнути зайвих повторів. Звідси дещо розмовний характер цієї книги. Тим не менш, він є частиною більшої серії, в якій коментуються найважливіші твори чернечої літератури, які мали особливий вплив на розвиток чернечого життя в християнстві та на християнську культуру загалом. Це, в хронологічному порядку створення: Книга Старців, Правило св. Бенедикт і книга «Про наслідування Христа». Якщо додати Сповіді св. Августина, ми фактично отримаємо повний набір найвідоміших записів одвічного людського прагнення до Бога в Церкві.

«Книга старців» (Геронтикон) є найдавнішою збіркою вчень поч. чернечих «отців», перша збережена спроба записати мудрість пустелі. У той час, коли вона була написана, цій мудрості могло бути близько ста років, отже, це був досвід двох чи трьох поколінь. І вже тоді вона була на тому рівні пізнання законів духовного життя і людської психіки, на якому залишається й досі. Якийсь відлюдник, можливо, мандрівний монах, вирішив, що замість того, щоб звертатися до отців за словами, як раніше, краще мати їхні вчення доступними та відтворити в письмовій формі, тому він записав їх. Величезне починання! Деяких отців він уже зовсім не знав, тож записував те, що про них пам’ятали учні; він відвідав деякі з них сам або, як особливо можливо у випадку з аввою Поеменом, використовував деякі письмові збірки, які вже були складені. (Багато вчень авви Поема збереглося, тому вчені вважають, що вони могли бути записані до того, як наш невідомий укладач почав свою роботу.)

Упорядник, звичайно, хотів упорядкувати його матеріал. Йому ще не спало на думку впорядкувати це тематично; тим паче хронологічно, бо він не міг знати, хто з авви старший за кого, якщо обидва вже померли. Тому він розташував матеріал за алфавітом, звичайно, згідно з грецьким алфавітом, бо писав по-грецьки. Її грецька мова досить спрощена: це пізня грецька, яка називається простонародною мовою - койне, якою користувалася вся Римська імперія, від Іспанії до кордонів Персії. І від Німеччини до Єгипту. У цій книзі вона іноді трохи забруднена деякими (можливо, коптськими?) впливами. І це, звичайно, граматично спрощено. Чому я згадую мову? Альфа, бета, гамма, дельта, отже, спочатку Батьки на A, потім Батьки на B, потім Батьки на G, тому що гамма, потім Батьки на D, тому що дельта. Порядок відповідно до грецького алфавіту. Результатом є те, що польський читач має додаткові труднощі з пошуком одного з отців, і якщо його цікавлять конкретні герої, йому доводиться переглядати зміст. На наше щастя: той, кого вважали першим пустельником і батьком цілого руху, Антоній Великий, мав ім’я, що починалося на А, тому його можна було поставити на самому початку. Укладач уже не дбав про другу та третю літери назви, на відміну від наших сьогоднішніх алфавітних каталогів. Оскільки, як я вже згадувала, немає хронологічного порядку, ця книга не є жодною історією заселення пустелі / Małgorzata Borkowska OSB