над книгами ігумена січня про наслідування Христа

Малгорзата Борковська

• Видавець: Tyniec
• Рік публікації: 2023
• Світло: М’який
• Кількість сторінок: 464

В історії християнства у нас є кілька літературних творів, що походять з монастирських середовищ, широко читаються донині і особливо сильно впливали на формування нашої духовності, оскільки вони дали вираження людської туги до Бога. Найстарішим з них є книга старих людей, і література єгипетської пустелі виросла навколо неї. Далі, зізнання святого Августина; Я включаю їх як монастирську літературу, тому що автор був, згідно з концепціями ченця, хоча в місті; Він навіть заснував громаду, написав для неї правило, і, як і більшість отців церкви, він став єпископом ченця. Далі йде правило святого Бенедикта; Її вчення, але перш за все її практика в незліченних громадах, сформувало християнське життя (як пише Роуан Вільямс) тим, що вона формувала багато особистостей, які, в свою чергу, сформували суспільство. Четверта книга про імітацію Христа. Найбільш рукописні копії імітації походять з Італії, і, звичайно, їх чітко не датуються переписувачами. Однак, оскільки особливості журналу та деталі виступу дозволяють побачити середньовічні рукописи з високою точністю, певно, що найстаріша збережена копія (давайте підкреслимо: копію, а не оригінал), підготовлений у Верцеллі та зберігається там, була створена між 1280 та 1330 роками. Не пізніше. Ну, навіть кінець цього інтервалу часу-навіть за півстоліття до народження Томаша Кемпіса (1380-1471), якого приписують авторство цієї книги на північний схід від Альп; І майже за сто років до своєї зрілої письменницької діяльності він не помиляється з ним, він помилково. Протягом століть цю роботу намагалися принаймні кілька містиків, особливо з пізнього середньовіччя, а також кількох інших авторів, патристичних чи схоластичних. Хтось призначив їх святим Августином, не розуміючи, що такий пристрасний протест проти поводження з Богом як теми не буде виправданим у патристичну епоху; Інші ставлять на те, що будь-яка з голландських містиків чотирнадцятого п’ятнадцятого століття; Інші наполягали до недавнього часу з авторством Яна Герсона (Жан Чарльє де Герсон, 1363-1429), не враховуючи, що цей схоластичний, професор Сорбонуса, абсолютно не пише, що його не відзначали шкільні суперечки про типи та види. З дати першої землі твору (близько 1472 р.) З’явився ще один кандидат, коли принтер-експерт від Аугсбурга, Гюнтер Інвад, знайшов і видав рукопис, в якому ми чітко читали донині (тому що він поводився), що він зберігся), що ці чотири договори були зібрані (колегіт) Канон Томасз Кепель (1380-1471?). Віктор був у захваті від тексту, але колофон читав неуважно і дав Томасу як автора, а не переписувачем. І це все ще повторюється як видавцями, так і тими науковцями, які намагаються встановити книгу в так званому Deblio Moderna чотирнадцятого століття. А що за мить. І копіювання книг навіть практикували викладачі університету, як ми бачимо на прикладі святого. Ян Канте. Зрештою, це був головний спосіб їх придбання. У аварії Яна Герсона дисертація була виправданою, оскільки 22 італійські рукописи та 5 інших (багато для середньовічних звичаїв) дають ім'я автора; І це звучить: Джоаннес Герсенус. Що ж, Герсон, Герсен, важко помітити різницю, і у Франції професор Сорбонна був більш відомий і запам'ятовований, ніж попереднє століття (а крім того, іноземець з -за Альп) Джованні Герсено, ігуб з Верцеллі. Те саме стосується польських істориків. Незважаючи на це, однак, протягом століть багатьох авторів, включаючи французьку мову, від Мабілона до нашого часу, правильно дає авторство книги ... / Малгорзата Борковський Осб, автор перекладу

[штамп, 9788382052329.5/15/2025 17:27:14 PM]