NAUKA ZNIKANIA Przemysław Dakowicz

МАЙЖЕ ВСІ ВІРШІ ТА РОЗМОВИ ПШЕМИСЛАВА ДАКОВІЧА - ЗІБРАНО В ОДНОМУ ТОМІ.

Тексти з поетичних книжок Albo-Or, Ultimate playgrounds, Theory of Polish Wriths, Łączka, Божі клоуни, Духовні вправи. Вірші. Серед співрозмовників: Томаш Бурек, Ярослав Марек Римкевич, Ян Столярчик, Войцех Касс, Барбара Шабовська, Роберт Рутковскі та Мацей Роберт.

Оскільки ми говоримо про імена сучасних пророків, навмання: Бодрійяр, Дерріда , Дельоз, Ліотар… Усі ці концептуальні уявлення дуже подобаються нашим літературознавцям. Ну, не будемо робити вигляд, що я не маю жодних нахилів у цьому напрямку... У контексті симулякрів і симуляцій подивіться, будь ласка, шосту частину Практики, адже цьому клубку питань присвячено весь вірш: мова, дійсність, метафізика, віра. Подібно у Vomit (підзаголовок: Трактат про цілісність). А шизоаналіз, а різома, а пара понять: критика і клініка? Усе це ви знайдете тут – звісно, ​​особливо в «шизофренічному» диптиху Божі клоуни/Духовні вправи. Навіть «Теорія польської поеми» є ризоматичним проектом...

[...]З іншого боку всього цього є усвідомлення того, що майже будь-яку з привілейованих філософських концепцій сучасності можна вважати своєрідна «накладка». Накладки для чого? За нікчемність? Що внизу, внизу? Цей божевільний світ - мій світ, тому що він постійно ламає (і збирає) мою свідомість, і я, не відкидаючи жодної з мов (концептуальних уяв), якими мимоволі говорю (організую уявний простір), намагаюся залишатися християнином. , намагаюся зберегти моє первинне – сімейне, біографічне та історичне, може навіть, жах із жахів!, етнічне – вкоріненість. Але проти власної волі (?) я розпадаюся на частини і не можу оговтатися від цієї роздробленості, цієї розпорошеності. [фрагмент розмови з Камілем Сускевичем]