Od Maximis undique pressi do Totus Tuus Poloniae

Від Maximis undique pressi до Totus Tuus Poloniae populus. Могильовська та Віленська митрополії в 1798-1992 рр.

[ВИГОТОВЛЕННЯ]

Редактор: Ярослав Василевський

Рік видання: 2019

Кількість сторінок: 238

Обкладинка: тверда

Формат: 15,00 см х 21,00 см

Видавнича серія Філії Інституту нац. Пам’ять у Білостоці: том: 46

Після XVII ст., охопленого спустошливими війнами, з початку XVIII ст., Речі Посполитій було дедалі важче зберігати видимість суверенітету. Барська конфедерація, несправедливо забуте перше національно-визвольне повстання, прийшло надто пізно, щоб змінити хід історії. Поділ розділив нації, що населяли Реч Посполиту, між трьома різними державами. Розпочався довгий похід через 19 століття до відновлення втраченої незалежності.

У цьому важкому досвіді поляків супроводжувала Церква, яка була міцно пов’язана з польським raison d’état у місцевому вимірі, але на у той же час на чолі зі Святим Престолом, який дивився на складні справи Центральної та Східної Європи з точки зору Вселенської Церкви. Тому папа Пій VI буллою «Onerosa pastoralis officii cura» 1783 р. заснував Могильовську митрополію, нормалізувавши ситуацію, що склалася після самовільного створення імператрицею Катериною ІІ т. зв. єпископство зі столицею в Могильові.

Через вороже ставлення царської влади до діяльності Католицької Церкви вірні переконалися, що лише послаблення Російської імперії внаслідок політичних змін призведе до принести шанс покращити своє становище. Тому гасла національного визволення іноді йшли поруч із вимогами релігійної свободи. Однак лише початок Першої світової війни та повна зміна реальності в цій частині Європи дозволили не тільки відродити польську державність, але й розвинути церковні структури та релігійне життя католиків. Короткий період міжвоєнного періоду використовувався, серед ін. пристосувати церковну організацію до нових кордонів. До складу відродженої Республіки Польща входили частини Луцької, Мінської, Вільнюської та Жемайтійської єпархій. Частина відродженої в 1918 р. Ризької єпархії опинилася в Естонії та Латвії, майже вся Жемайтійська єпархія та частина Віленської єпархії залишилися в Литві. Найважча ситуація склалася в тих частинах Мінської та Луцької єпархій, які залишилися в межах Радянського Союзу. Конкордати, укладені Святим Престолом у середині 1920-х років, відкрили шлях до створення нової церковної організації на території колишньої Могильовської митрополії. У Польщі була створена Віленська митрополія з суфраганними єпархіями в Ломжі та Пінську (з частини Мінської єпархії). У Литві, де було ліквідовано Жемайтську єпархію, була створена Каунаська митрополія. Радянська Білорусь та Україна були практично позбавлені структури церковного управління.

Період інтенсивного розвитку Церкви в Речі Посполитій був перерваний початком Другої світової війни. Священнослужителі та вірні, піддані нечуваним репресіям, намагалися вистояти в період окупації, але більшість із них не очікували, що повоєнна дійсність на Порубіжжі буде до них такою ворожою. Комуністична ідеологія передбачала ліквідацію всіх центрів незалежної думки, і релігії зокрема. Після окупації нових територій у 1944 році, які протягом століть були населені вірними Католицької Церкви, радянська влада почала формувати нове, атеїстичне суспільство. Священики стали на заваді. Радянська влада спочатку намагалася їх нейтралізувати.

Тільки падіння комуністичної системи в Європі відкрило шлях до нормалізації церковних структур на теренах, які наприкінці XVIII ст. увійшли до складу Могильовської митрополії. століття. Церква в Польщі розвиває свій нинішній вигляд