Пайдея. Становлення грецької людини

Грецький іменник paideia означав виховання та навчання дітей (paides), а також результати цієї діяльності, виховання та навчання. Це також означало вирощування. Отже, грецька пайдея — це особиста та соціальна культура творців цих артефактів та їх продуктів. Книга Вернера Єгера, одного з найвидатніших німецьких старожитностей 20 століття (1888–1961), є надзвичайно багатим і проникливим описом грецької культури архаїчної та класичної епохи аж до Платонових часів включно, як цілісного цілого ідеалів виховання та освіти та дуже широкого спектру їх впливу. Це не лише образ грецького письма, ані грецької філософії, релігії чи освітньої, політичної та соціальної думки, ані лише етичних цінностей і звичаїв, які на них ґрунтуються. Це скоріше опис цілого комплексу явищ, що створюють духовну культуру греків, і її трансформації від світанку Гомера до класичної зрілості епохи Платона, якому Єґер присвятив третій, наймасштабніший том своєї тритомної праці, розпочатої в Німеччині і, покинувши Німеччину в 1936 році, завершеної в США, де він залишався до кінця свого життя як професор Гарварду. Монументальний задум автора зосереджується головним чином на рубежі V і IV століть до нашої ери, на часах Сократа та Платона, намагаючись продемонструвати, що вони були джерелом пізнішої європейської культури – середньовічної, нової та навіть сучасної.