Pięć lat kacetu Stanisław Grzesiuk

Перше видання без вилучень і цензури. Спогади з концтаборів Дахау, Маутхаузен і Гузен з притаманним йому гумором, чесністю та прямотою змальовують нацистську машину праці та смерті. І він намагається говорити про ціну людства в місці, яке його позбавило. У травні 1958 року книжка потрапила в книгарні й одразу зникла з полиць. У бібліотеках людям доводилося стояти в чергах до року. Автору написали читачі з проханням втрутитися. Книгу широко обговорювали колишні ув'язнені, а на Ґжесюка подали позов про наклеп, який закінчився мировою угодою, текст порівняли з рукописом і відновили всі фрагменти, вилучені цензурою та видавцем Видання містить уривки найважливіших рецензій і власних висловлювань про книгу З часів Боровського ми не мали в літературі такого захоплюючого документа з концтаборів. «П'ять років концтабору» не має мистецьких амбіцій: це холодна, прониклива, надзвичайно точна розповідь про людину, яка завдяки своїй хитрості та випадковості один на мільйон вижила у «Жиці Варшаві». 29 червня 1958 р. Ґжесюк Станіслав (1918–1963) – письменник, співак, якого називають черняківським бардом. Народився в Малкові поблизу Хелма. З дворічного віку жив у Варшаві, де пройшли його дитинство та юність. Під час окупації був заарештований і відправлений на примусові роботи до Німеччини, потім у концтабори. У липні 1945 р. повернувся на батьківщину; лікувався від туберкульозу легень, який був наслідком перебування в таборі. Автор автобіографічної трилогії «Босий, але з шпурачем», «П'ять років концтабору», «На узбіччі життя». Похований на військовому кладовищі Повонзкі. Поряд зі Стефаном Вічецьким він вважається одним із найвидатніших творців варшавської вуличної культури.