Писати - це дуже болісне задоволення

Листи 1951-1967

Неопубліковане листування Збіґнєва Герберта та Генріка Свєнціцького Вирішивши писати [...], ви прирікаєте себе на вічну тривогу, незадоволення та смуток. Якщо ви вирішите писати, ви повинні робити це від свого імені та від свого облікового запису. Коли ви обираєте писати, ви обираєте кохання без взаємності, – застерігав Збігнєв Герберт свого молодшого колегу. А він відповів: я завжди писав з думкою про вас. Я подумав – хіба це чогось варте? Що сказав би на це пан Збігнєв? Це Господь навчив мене, що немає сенсу питати: «Чи варто писати?» У них було спільне походження та захоплення літературою та мистецтвом. Вони ділилися досвідом війни та світоглядом. Шляхи творців перетнулися спочатку в Ґданську, потім у Торуні, і саме тоді, у 1951 році, почалося листування, яке тривало понад п’ятнадцять років. Герберт уже опублікував свої перші публікації, Свєнціцький був на початку свого мистецького шляху. Їхні листи є вираженням пристрасті до літератури, записом їхніх творчих змагань і сумнівів. І, перш за все, це свідчення надзвичайної дружби, стосунків між майстром і учнем, не вільних від критики, але водночас сповнених турботи й терпіння. Книга збагачена рукописами листів обох художників і репродукціями картин Генрика Свєнціцького. Наведений вище опис походить від видавця.