Сімнадцятирічна Вікторія Неш керує сімейною персиковою фермою в Колорадо і є єдиною жінкою в родині . Вілсон Мун — молодий бродяга із загадковим минулим, вигнаний зі своєї племінної землі та сповнений рішучості жити власним життям. Випадкова зустріч холодного осіннього дня 1948 року змінює хід їхнього життя. Вікторія тікає в навколишні гори, де бореться за виживання, не знаючи, що її чекає в майбутньому. Зі зміною пір року вона помічає зміни й у собі, знаходячи в прекрасному, але суворому ландшафті сили продовжувати й відновлювати все, що вона втратила, навіть коли річка Ганнісон затоплює її ферму та улюблений персиковий сад.

Я буду пливти. Попереду, як ріка, — це захоплююча історія дорослішання та глибокого кохання, позначеного втратою, а також наполегливості та пам’яті, навіяні знищенням міста Іола в 1960-х роках. Шеллі Рід тонко і без пафосу показує, що життя тече, як ріка - воно вирує і рухається вперед, навіть коли натрапляє на дамбу.