Preussengrube, кампанія 1000 марок 1922, Польща

Preussengrube, акція 1000 марок 1922, Польща

Стан хороший, видно дефекти паперу по краях. Зламаний.

Шахта Мєховіце (Битом) - Пруссенгрубе, дія з 1922 р.

Будівництво шахти почалося в 1899 році, видобуток вугілля - в 1902 році,

Тим часом, після поділу Сілезії на польську та німецьку частини, вона залишилася німецькою.

До 1945 року шахта працювала під назвою Prussengrube (Шахта Пруси). Після війни шахта працювала як KWK Miechowice та KWK Bobrek-Miechowice.

Dr Adam Kubacz

Шахта Преуссенгрубе (пізніше Мєховіце) 1900-2005 рр.

Шахта Преуссенгрубе - будівництву цього заводу передували геологічні дослідження в Мєховіце, які проводив Г. Геррманн. Роботи зі створення нової шахти почалися в 1899 році. Його заснування датується 1900 роком, а видобуток на руднику розпочався у 19021 році. Він був заснований з ініціативи власника маєтку Мєховіце майора Губерта Тіле-Вінклера, якого представляв гірничий радник Саунер. Він був створений шляхом об'єднання 5 гірничих полів і поля "Achtung". Площа шахти становила 9,2 км². У 1914 році шахта була включена до Катовицької гірничо-металургійної акціонерної компанії. Кілька років потому, у 1922 році, шахту було відокремлено та включено до компанії «Preussengrube AG», штаб-квартира якої знаходилась у Берліні.

Компанія включала численні сільськогосподарські споруди, зокрема котельню, електрощит і шахтна електростанція

(спочатку потужністю 1527 кВт)2. Вони оснащені висококласним обладнанням. Серед них: парові машини,

електричні двигуни та генератори, увічнені на фотографіях битомського фотографа Андерса та Макса

Штекла. Старі плани Меховіце показують, що шахта «Преуссен» складається з кількох будівель: старої та

нової кузні, їдальні, складу, холодильних камер, машинного відділення, вимірювальної та адміністративної будівлі. Останній із вищезгаданих об’єктів захопили польські повстанці під час Третього Сілезького повстання. Цьому не завадила присутність британського контингенту, дислокованого неподалік (будівля школи II).

Шахта також включала цегельню, яка працювала до 1965 року. Саму будівлю було знесено близько 19703 року.

Швидке зростання видобутку спричинило необхідність створення залізничних ліній. Практично з самого початку шахта "Преуссен" була з'єднана мережею вузькоколійних залізниць з сусідніми заводами, в тому числі з сусідньою шахтою "Кастелленго" в Рокитниці. Тоді ж будували залізничні колії стандартної колії. У 1908 році

введено в експлуатацію паровозну сарай4. Вузькоколійні залізниці використовувалися до 1966 року. У 1927-

1935 роках керівництво компанії «Preussen A.G.» розглядали можливість створення головної станції, яка з’єднає шахту «Преуссен» з іншими

стволами, в першу чергу зі стволом «Північний». Незважаючи на переговори з керівництвом

залізниці Німеччини, цей проект не був реалізований5.

Завод розвивався дуже швидко, що призвело до збільшення кількості людей, зайнятих у шахта. У

1899 р. на будівництві заводу працювало 115 чоловік, а через два роки штат працюючих налічував 269 чоловік6. У

1904 р. воно налічувало вже 638 робітників і службовців. У цьому ж році випуск склав 16065

тонн. У 1906 р. на руднику працювало 2106 осіб, у тому числі 70 жінок7. Кількість працівників заводу та виробництво

систематично збільшувалися. У 1913 р. шахта «Преуссен» була одним із найбільших гірничих заводів у центральній частині Верхньої Сілезії8.

Під час Великої війни 1914-1918 рр. була велика плинність робітників. Багато шахтарів були

мобілізовані. Керівництво шахти змушене було шукати робочу силу. ПІСЛЯ 1915 р. на шахті працювало багато чоловіків з Конгресової Польщі та Австрійської Сілезії9. На цегельні при шахті працювало 10 поляків10. Потрібні були нові надходження, тому керівництво шахти з російських військовополонених збільшилося до 589 осіб. Серед працівників також з’явилися італійці.

Завдяки придбанню додаткової робочої сили в 1917 р.