Równowaga i harmonia - Gustave Thibon

Головною ідеєю цих багатьох есе, що стосуються багатьох різних проблем, є пошук гармонії. Перш за все, це пошук внутрішньої гармонії кожної людини. Тібон бачить загрози, які несе розвиток цивілізації. На його думку, сучасна людина зосереджена на чуттєвих переживаннях, поневолена ідеологіями та модою, занурена в активізм. Тим часом його внутрішній простір занедбаний і недостатньо інвестований: його розум голодує, а серце холодне. Усе це ускладнює йому бути щасливим. Отже, що пропонує автор? Давайте послухаємо один із його численних дзвінків:

«Мета моїх зусиль також полягає в тому, щоб зовнішні дії приносили справжні внутрішні плоди. Досить безперечно, що людина, поглинена (яке красномовне слово!) лихоманкою дії, вже не має достатніх внутрішніх ресурсів, щоб повною мірою насолодитися плодами своїх зусиль. Ціна за надмірне володіння – анемія існування. Мене часто вражало, скільки чемпіонів динамізму та ефективності виявилися нездатними бути щасливими».

Томаш Гланц (уривок із передмови)

Що таке молитва? Це любовне спрямування своєї уваги на Бога. Однак і увага, і любов — це особливо внутрішні та особисті дії, які погано вписуються в натовп і шум. Вчений, який зосереджується на проблемі, поет чи музикант, що намагається записати натхнення, закохані, які в захваті одне від одного й таємно зізнаються одне одному у своїх почуттях – усі вони прагнуть усамітнення й спокою. Тож чому наші стосунки з Богом, які ще інтимніші й глибші, мають бути виключені з цього закону? (...) Не забуваймо, що ми живемо в часи натовпу та галасу. Клімат сучасного суспільного життя все більше ускладнює доступ до усамітнення тиші. А це основні блага для душі і без них неможлива справжня молитва. Де ми їх шукатимемо, якщо не знайдемо в Церкві?» (Молитва та зосередженість).

Гюстав Тібон

Гюстав Тібон (1903-2001) - філософ, письменник і поет. Традиціоналіст, який дружив з бенедиктинськими абатствами у Фонтгомбо та Ле-Барру. Фермер, який до кінця життя обробляв землю в рідному селі в Сен-Марсель д'Ардеш. Він закінчив лише кілька класів початкової школи, але як самоучка читав твори філософів, поетів і святих. Для них він вивчив сім мов, у тому числі дві класичні. Написав 20 книг. Читав лекції у найвідоміших університетах. Габріель Марсель назвав його «Паскалем 20 століття». Марітен вважав, що в цьому столітті не було більш оригінального католицького філософа, ніж Тібон. Його найбільшими провідниками були св. Томи Аквінського в теології та філософії та св. Йоан від Хреста в містицизмі, але багато зворушливих сторінок своєї праці він присвятив авторам, які стояли або біля порога Церкви (як Шарль Моррас), або зовсім далеких від неї, як Ніцше. Він підготував і видав твори Сімони Вейль, яку переховував на своїй фермі під час війни. У 2000 році він отримав Гран-прі з філософії від Французької академії.