Автор задумував, що це буде його перша книга. Але Воннегуту знадобилася відстань років, а також досвід публікації чотирьох попередніх романів, щоб нарешті викласти на папері свої переживання з часів, коли він, будучи військовополоненим, був свідком бомбардування Дрездена. У результаті вийшла книга, яка вважається одним із найкращих американських антивоєнних романів. Це книга про письменника, який не може стерти спогади про війну, хоча за фахом роками пише фантастику; яскраво автобіографічна книга, яка поєднує документалістику з науковою фантастикою, повна трупів і зґвалтувань, звинувачень і екзорцизмів, панічного страху і любові; нарешті, за словами автора, книжка «коротка й заплутана, бо неможливо сказати нічого розумного про різанину».

Чудовий твір... і дуже смішна книга, яка не дозвольте нам посміхнутися. Сумна книга без сліз.

«Життя»