SAMOCHODY TERENOWE NA ZIEMIACH POLSKICH TWARDA Jan

Позашляховики в Польщі TWARDA Jan Tarczyński, Tomasz Szczerbicki

Позашляховик у сучасному розумінні – це колісний транспортний засіб, пристосований для руху по бездоріжжю, з посиленою конструкцією та приводом на всі колеса. Автомобілі цього типу оснащені редукторами, диференціалами ведучих мостів, що блокуються, шинами для бездоріжжя, часто тросовою лебідкою та водонепроникною електроустановкою, а іноді центральною системою накачування коліс, яка дозволяє змінювати тиск у шинах під час руху. Деякі моделі також пристосовані для проходження мілководних перешкод. У початковий період відбудови, після 123 років поділів, польської державності, тобто з кінця 1918 року, оскільки саме з цих важких днів починається наша книга, поняття «позашляховик» було дещо розширено. Звичайно, мова йшла в першу чергу про колісну техніку з «класичним» повним приводом, але включала також гусеничні та напівгусеничні автомобілі, а також колісну, дво- та багатовісну техніку з приводом на задні колеса, але оснащену атрибути сучасного позашляховика: редуктор, блокування диференціала, спеціальні шини та тросова лебідка, часто у спрощеному варіанті у вигляді т.зв. самовідтягувачі, тобто барабани, встановлені на дисках задніх коліс, з тросами, що дозволяють з'їздити зі складної місцевості. Варто також нагадати, що в початковий період існування Польської Держави, а особливо під час боїв за кордони 1918–1921 років, було відчуття, що не особлива конструкція, а міцна конструкція автомобіля, високий дорожній просвіт і «загальна» здатність долати погані дороги роблять конкретну модель придатною для їзди по бездоріжжю. Тут слід додати, що через жахливий стан доріг, а часто їх відсутність і погане забезпечення паливом, основним засобом військового транспорту на той час була легка вантажівка або міцний легковий автомобіль, оснащений тросами, лопатами, колісними базами та запас паливно-мастильних матеріалів. Армія була основним споживачем позашляховиків, а отже, ініціатором їх закордонних закупівель і вітчизняного виробництва. Винятком стала «цивільна» ініціатива з виробництва легкових автомобілів «Стетиш», підвищеної прохідності. У книзі представлені не лише типові моделі, а й цікаві польські прототипи та автомобілі, що купуються лише окремо. На обраному прикладі 1937 року згадаємо також про цікаві дослідження та випробування позашляховиків для армії. Подібні випробування проводилися з початку 1920-х років – найвидовищнішими були випробування сенсаційних шарнірних італійських тракторів Pavesi з повним приводом, які призначалися для моторизації польської артилерії. У контексті даної роботи термін «легкові автомобілі підвищеної прохідності» означає транспортні засоби із зазначеними вище ознаками, пристосовані для перевезення людей, незалежно від їх кількості та способу транспортування, вантажопідйомністю до 1-1,5 тонни. Ми спробуємо представити ці автомобілі в описах окремих обраних моделей (у хронологічному порядку) на широкому тлі автомобільного клімату Польщі, також не оминаючи трагічних періодів нашої історії, таких як Вереснева кампанія 1939 року, німецько-радянська окупація 1939–1945 рр. та бойові дії частин Армії Крайової з використанням захоплених у ворога всюдиходів та Варшавського повстання. У наступних розділах, розповідаючи про часи після Другої світової війни, ми представимо розвиток позашляхових легкових автомобілів у нашій країні, в специфічному політичному та економічному кліматі, який панував у «народній» Польщі після 1945 року, а також у вже суверенна країна після падіння комунізму в 1990

Технічні дані: Автор