Шрі Шрі Вілапа Кусуманджалі

Книга призначена насамперед для людей, які просунулися у ведичних духовних знаннях і практиці бгакті-йоги відповідно до традиції бенгальського вайшнавізму (чайтанья-вайшнавізму). Це остання і найважливіша робота Шріли Рагунатхи Даси Ґосвамі з Шрі Радгакунди, яку він написав наприкінці свого життя. Ця піднесена молитва дає деяке уявлення про сильне почуття трансцендентної любові, яке автор відчував у розлуці зі Сваміні (Пані, Царицею) у своїй сиддха-сварупі або манджарі-сварупі, безпосередньо перед тим, як залишити земний світ заради вічних і трансцендентних розваг Шрі Шрі Радги Крішни. Його слова хоч і приємні, але не повністю передають глибину почуттів автора. Перед смертю лебідь співає найпрекрасніші, сумні пісні. Подібним чином наприкінці свого тілесного існування Шріла Рупа Ґосвамі та Шріла Рагхунатха Даса Ґосвамі написали свої найкрасивіші книги, в яких вони розкрили свої найглибші емоції.

Манджарі бхава садхана, текст про духовну практику в настрої слуги Шріматі Радгарані, є унікальним подарунком Шрі Чайтаньї Махапрабгу занепалим душам епохи. Калі (вік сварок). Саме ця практика суттєво відрізняє Гаудія-вайшнавську сампрадаю від інших релігій і духовних традицій. «Кусуманджалі Вілапа» Шріли Рагхунатхи Даси Ґосвамі є найбільш зрілим викладом манджарі бхава упасани. Молитви Ґосвамі призначені виключно для особистого служіння Шріматі Радгарані. Шріла Рагхунатха Даса Ґосвамі піднявся над свідомістю тіла і залишався постійно зануреним в океан трансцендентних ігор Радги та Крішни (ліла раса). Днями і ночами він проливав сльози від бажання служити своїй Сваміні, сидячи або котячись на березі Шрі Радхакунди - Її найсвятішої обителі, де він провів близько півстоліття. З цієї причини ця книга має назву «Шрі Шрі Вілапа Кусуманджалі» — «Букет плачів».