Space and Remembrance St. John of Dukla

Космос і пам'ять вул. Івана з Дуклі (прибл. 1414-1484 рр.) як релігійне меморіальне місце на польсько-українському пограниччі...

[ВИРОБНИК]

Автор: Томас Вунш

Рік видання: 2018

Кількість сторінок: 212

Обкладинка: м'яка

Формат: 16,00 см х 24,00 см

Коментарі - кути книги злегка зігнуті

Книга англійською

Ян народився в Дуклі біля Кросно близько 1414 р. у міщанській родині Дзвігів, у будинку на вул. Качинець, на т. зв Wyżcze Przedmieście. Навчався у рідному місті, а згодом у Кракові. Замолоду жив у скиті на горі Заспіт у Тшціні біля Дуклі. Покинувши скит (близько 1434 р.), вступив до Ордену Братів Менших Конвентуальних — францисканців. Навчався у Кракові. В ордені він у 1438–1440 рр. служив опікуном монастиря в Кросно, де розбудував храм, а з 1444 р. у Львові, а завдяки своїм схильностям як проповідник (у францисканських монастирях згідно з орденом засновника св. Франциска Ассізького проповідниками могли бути лише винятково талановиті священики з внутрішньою підготовкою). Він також обіймав посаду кустодія кустодії – настоятеля францисканського округу у Львові.

У віці 60 років він вступив до суворішої гілки ордену, яку в Польщі називали бернардинами (на честь святого бернардина). Сієни). Служив також проповідником і сповідником у монастирях у Познані та Львові. Наприкінці життя він тяжко захворів і втратив зір. Помер і похований у Львові в місцевому костелі бернардинів. Нині головні святині знаходяться в його рідній Дуклі.

За розповіддю в історичному нарисі «Облога Львова 1648 року» відомого львівського історика ХІХ ст., Людвіка Кубали, св. Ян із Дуклі зробив свій внесок у порятунок Львова.

Після смерті Яна він одразу був оточений шануванням вірних. У перший період культ розвивався стихійно і вже в XVI столітті був більшим, ніж у багатьох канонізованих святих. Офіційні зусилля щодо беатифікації, розпочаті в 1615 році, значно прискорили цей процес. Найбільше його шанували у Львові, де були поховані його мощі. Серед тих, хто шукав його прихильності, найбільше було городян із міст східної Малопольщі, Волині та Поділля, від Любліна до Трембовлі, Самбора та Дрогобича. Його могилу масово відвідували православні русини та вірмени. Культ Івана з Дуклі був поширений серед військових, особливо в Україні. Його культ був менш популярним серед знаті та сільського населення.

У 1733 році папа Климент XII оголосив Івана з Дуклі блаженним. Процес канонізації тривав з 1948 року. Був канонізований Папою Іваном Павлом ІІ у Кросно 10 червня 1997 року. Після урочистої меси в аеропорту Кросно Папа освятив храм імені цього святого.

Зміст:

Передмова/ 7

Зміст:

Передмова/ 7

Вступ. Складові меморіальної культури / 11

1. Пам'ять і питання «виробництва простору» / 11

2. Колективна пам’ять як «явна пам’ять» / 15

3. Ситуативний екуменічний рух: еластичність концепції релігії / 18

РОЗДІЛ І. ЗБІРКА ЧЕРЕЗ РЕЛІГІЮ: МАЛІКОНФЕСІЙНІСТЬ ПОЛЬЩИ-ЛИТВИ ЯК «ЯГЕЛЛОНСЬКА ІДЕЯ» / 23

I .1. «Республіка з багатьма конфесіями»: виклик релігійній множинності / 23

I.2. Надмірна конфесійність і вирішення релігійних суперечок / 29

I.3. Діапазон політики через монархію, дворянство, папство та духовенство / 39

I.4. Зміни в симбіотичних відносинах політики та релігії / 49

РОЗДІЛ II. ВИХІДНІ ПОЗИЦІЇ: ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДИ ДО ІСТОРІЇ БОГОСЛУЖЕННЯ СВ. ІВАН З ДУКЛИ / 59

II.1. Письмові звіти (листи, петиції, вірші, біографії) /