SZCZEPANIK, PIOTR - ZLOTA KOLEKCJA (CD)

SZCZEPANIK, PIOTR - GOLDEN COLLECTION (CD)

EAN: 0825646141234

Пьотр Щепанік – співак, актор і гітарист. Народився в Любліні. Випускником школи став займатися театром ляльок і актора. Вивчаючи історію мистецтва в Люблінському католицькому університеті, виступав з кабаре «Czart» і театром Медичної академії «Dren 59». У той час у Щепаника почав розвиватися інтерес до пісні, завдяки чому він виступав на 2-му та 3-му Національному студентському конкурсі співаків (тепер це Фестиваль студентської пісні) у Кракові (1963 та 1964), посівши відповідно шосте та четверте місця. . Цей успіх відкрив для митця двері до багатьох студентських заходів у Польщі та за кордоном.

Поворотним моментом у його кар’єрі стала співпраця з композитором Анджеєм Коржиньським (а також гуртами Ricercar 64 і Tajfuny), з якого він зробив перші записи для Польського радіо та Polskie Nagrania. До них увійшли композиції, які на багато років стали його вітринами, зокрема «Kochać», «Suburban Fun», «Yellow Calendars» (цей момент вважається символічним початком кар’єри Щепаніка). Все це відбувалося в той час, коли наступні виконавці намагалися перевершити один одного ідеями все більш потужного звучання, а музика вже вступила в епоху всеосяжного рок-н-ролу. Щепаник, йдучи всупереч, представив наступні ліричні пісні, які, тим не менше, ставали все більш популярними. Композиції «Погоня за бакланами», «Ніколи знову» та «Порожні конверти» увічнили романтичний образ митця, якого він ніколи не цурався. увагу до кабаре. Сатирико-сценічний колектив «Підтримаймося» став результатом співпраці з Богданом Лазукою та Яцеком Федоровичем. Проте він не припиняв виступати, інтерес до яких посилювався зростанням популярності поетичної пісні. Він також знявся як музикант у фільмі «Cierpkie głogi» (режисер Януш Вайхерт). Наприкінці 1970-х років йому знову випала нагода випробувати свої акторські здібності, отримавши головну роль у телевізійній екранізації «Чам» Елізи Ожешкової (реж. Лако Адамік).

На на початку 1980-х років почав підтримувати діяльність антикомуністичної опозиції. Розпочалися багаторічні концерти у храмах та осередках польської діаспори Австралії, Фінляндії, Франції, Канади, Норвегії, Нової Зеландії та США. Прославлений як бард підпільної «Солідарності», він почав дедалі більше змінювати свій репертуар, у результаті чого з’явилися патріотичні програми, серед яких: «1831 – Пісні Листопадового повстання», «Пісні національних повстань», «Візія 44», «Польська». Мадонни», «Польська молитва».

Був співорганізатором Фестивалю правдивої пісні (разом з Мацеєм Зембатим), учасником і співзасновником страйку на Ґданській верфі у 1988 році. «Солідарність» перемогла на виборах, він прийняв пропозицію тодішнього президента Леха Валенси очолити Команду співпраці з креативними спільнотами. З часом зростаюче розчарування новою владою змусило його залишити посаду й знову присвятити себе музиці. Отримані композиції ще більше, ніж раніше, залучали романтизм віршів Болеслава Лешмяна, Яна Лехоня, Чеслава Мілоша та Адама Загаєвського.

Наразі Пьотр Щепанік обмежив свою мистецьку діяльність, але його твори все ще знаходять визнання. нових слухачів, додатково представляючи себе в нових фільмах. Сам артист також не залишив своїх акторських устремлінь. Знявся у фільмах «Хто ніколи не жив...» (режисер Анджей Северин) і «Мій велосипед» (режисер Пьотр Тшаскальський) та