Towarzystwo Przemysłu Metalowego K. Rudzki i Ska

Металургійне товариство «К. Rudzki i Spółka» SA. >

У 1858 році Констант Рудзкі, польський інженер з досвідом роботи в сталеливарній та гірничодобувній промисловості, набутим у Західній Європі, отримав завдання від графа Анджея Артура Замойського створити ливарний завод у Варшаві. Замойському потрібна була спеціалізована місцева компанія для співпраці з його розширюваним суднобудівним бізнесом, тому він фінансував створення ливарного заводу під назвою «Gisernia K. Rudzki i Spółka przy Warsztaty Żeglugi Parowej w Warszawie» [2]. Компанія працювала в майстернях, що належали Паровій навігаційній компанії Замойських[6].

Нова фабрика, спочатку розташована на перехресті вулиць Черняковської та Розбрат у варшавському Чернякові, на місці, де пізніше був порт Черняковського будувався, був одним із найсучасніших ливарних заводів у Королівстві Польському. Він був оснащений сучасною паровою машиною, яка приводила в дію вентилятори двох вагранок, а пара в паровому котлі вироблялася самими печами. Крім того, парова машина приводила в дію токарний верстат і ряд інших механізмів. Паливо постачали шість коксових печей, встановлених на місці. У 1860 році штат заводу нараховував близько 100 робітників, і він виробляв усі види чавуну, міді та латуні, від сільськогосподарських машин, через труби та гирі, до деревообробних верстатів і машин для текстильної та паперової промисловості[2].

Будівельний міст через р. Німан (до 1899 р.). K. Rudzki i S-ka була єдиною компанією в усій Російській імперії, яка створювала мости від етапу проектування до складання елементів на місці, включаючи кесонні роботи та будівництво пілонів і опор.

По сліду Січневого повстання граф Замойський, благодійник Костянтин Рудзкий, мусив залишити країну. Керівництво Паровою навігаційною компанією перебрав Маурісі Файанс у 1866 році, а в 1871 році вона була офіційно ліквідована. Частина річкової флотилії Замойського перейшла до російських судновласників, Фаяни придбали три пароплави[6]. Однак компанія Рудзкі пережила війну і продовжила свою діяльність без підтримки основного клієнта. Наприкінці 1860-х років компанія розширила свою діяльність на виробництво машин, також відкривши нові механічні майстерні. У 1876 році на Всесвітній виставці у Філадельфії «К. Rudzki i S-ka» представила Warszawianka, першу жатку польської ідеї, яка вважається одним із найважливіших польських винаходів кінця 19 століття[2].

Будівельники та інженери під час будівництва новий автомобільний міст через річку Німан поблизу Алітуса (до 1899 р.)

У 1873 р. Костянтин Рудзкі зміг придбати всі акції компанії. Однак він переінвестував і був змушений шукати нових партнерів. Зрештою він зберіг 52 відсотки акцій, а решту в 1878 році викупили Альфред Чарномський, Владислав Мазуровський і Юзеф Корицький. З тих пір компанія почала стрімко розвиватися. У 1879 році тут працював 221 робітник, наприкінці XIX століття їх кількість зросла до 890, а вартість продукції зросла з 180 тис. крб. до 2132 тис. крб. У 1892 році компанію було формально перетворено на акціонерне товариство[2].

Спочатку K. Rudzki i S-ka виграв від швидкої індустріалізації Королівства Польського. У 1881 році компанія отримала патент на інноваційні методи виробництва труб, що дозволило їй стати одним із головних підрядників на будівництві водопровідної та каналізаційної систем Варшави. Іншим важливим напрямком діяльності К. Рудзкого було будівництво залізниць у Російській імперії. Компанія вийшла на ринок як виробник каналізаційних труб для вокзалів, але швидко розширилася