Від Відня до Лондона - Олександр Прагловський

Від Відня до Лондона

⭐⭐⭐⭐⭐

Спогади одного з найвидатніших дипломованих польських офіцерів, багаторічного начальника штабу генерал-майора Юліуша Роммеля, учасника битви під Комаровим 1920 року та оборони Варшави 1939 року. Наша 1-ша кавалерійська дивізія була еліта польської кінноти і складалася з двох бригад, кожна по три полки, з дивізіоном кінної артилерії. [...] Перші бої з Будьонним ми вели під історичним Берестечком, мали успіх, хоча наші частини тільки вступали в бій і тренувалися в «роммелівському» стилі, за яким вони повинні були воювати з більшою наполегливістю, ніж раніше. [...] Перебуваючи протягом двох місяців начальником штабу дивізії і перебуваючи в постійному зв’язку з Будьонним, я добре знав не тільки бойові звичаї, а й команди в Кінній армії. Я знав, що основний наказ для всіх підрозділів виходить один раз на день між 6.00 і 7.00 вечора по радіо. Цей наказ, щодня вловлюваний нашими підслуховуючими апаратами, був негайно розшифрований (пор. Ковалевський), а через півгодини лежав у гарному перекладі на столі начальника відділу «Схід»! На жаль, не було можливості своєчасно передати його зміст зацікавленим особам. Перед будівлями на дорозі стояв великий червоний автобус: командний автомобіль командування 8-ї німецької армії. Невдовзі нас оточила зграя німецьких військових фотографів-пропагандистів. Жодна кінозірка ніколи не фотографувалася стільки разів, скільки ми двоє. Ми з Кутшебою негайно розійшлися по всьому світу як реальний доказ тріумфу Гітлера. [...] Після короткого офіційного вступу фон Бласковіц офіційним тоном сказав нам, що прийме нас на переговори лише на основі беззастережної капітуляції. Побачивши, що ця фраза справила на нас неприємне враження, він вирішив тактовно її послабити, додавши, що хоробрість польських військ, які захищали Варшаву, спонукає його надати полонених почесні умови. Коли делікатне початкове питання було вирішено, ми перейшли до обговорення реальних питань. - фрагмент