Wrażliwość religijna Nowy napis 14

Дешева книга. «Будинок людини стає, як стайня у Віфлеємі, ядром, навколо якого збираються всі демони, усі духи вищих і нижніх сфер», — писав Бруно Шульц у повість Jesień. Якщо я роблю щось своїм домом, я повторюю жест Христа, який возноситься на землю, тому що в нашій культурі Він є найповнішим образом людини. Як ми читаємо ці універсальні інтуїції сьогодні? 14-й випуск «Nowy Napis» присвячений релігійній чутливості, особливо католицькій уяві, її силі та життєздатності, чиї сліди, ознаки, а часто й сильні прояви відбиваються в літературній культурі. Віруючий митець опиняється в особливій ситуації, оскільки він стоїть на межі двох світів і може відчувати потребу засвідчити трансцендентний досвід. Таке ставлення породжує як духовні, так і практичні (естетичні) проблеми. Проблема зв'язку особистої релігійності з поезією, як і духовного досвіду з самим твором, виявляється дуже важкою для сприйняття і висловлення. Ми віддаємо перевагу конкретним жанрам, естетичним школам, шукаємо в літературі біблійні знаки чи, може, лише невиразні натяки? Завжди йдеться про більше й вище, про рух на межі сфер: видимої й невидимої. Але як побачити те, що бачать тільки очі душі? Євангелісти прямо говорили про Христа, а що роблять поети? Він, зрештою, Архімайстер вимови (так назвав Його Міцкевич), а отже, Досконалий Поет: творить словом. Як особиста релігійність перетворюється на мислення про світ і літературу/мистецтво? Як бачення світу, засноване на вірі автора, допомагає в побудові літературної реальності? Смерть, кохання, надзвичайне захоплення божественною книгою природи чи метафізикою повсякденного життя не завжди мають поступитися місцем простому зізнанню, інколи вони колють очі іронією, шукають таємниці, говорять сумнівним голосом, спускаються в темряву. Гефсиманія зависла між григоріанським співом і зіткненням сучасності. Вони стикаються з глибшою реальністю, щоб сказати: я перевіряю. Це лише деякі з тем, які присутні в останньому номері нашого квартальника.

На знак солідарності з воюючою Україною на початку ми публікуємо воєнні вірші: Сергія Жадана та Галини Крук у перекладі Адама Лешкевича, Наталія Бельченко у перекладі Валерія Тихонова, Юрія Завадського польською мовою Януша Радванського, Агнешки Герман, вірш Павла Гарлендера та цикл Яна Полковського.

Розділ заголовка відкривається есеєм провідного американського поета та літературознавець Дана Джоя під назвою «Католицький письменник сьогодні», переклад польською мовою Міхала Філіпчука. Хоча це ескіз майже десятирічної давнини, представлені в ньому діагнози виявляються надзвичайно актуальними. Чому католицька культура, яка створила основи західної цивілізації, сьогодні перебуває в обороні? І звідки цей болісний розрив між мистецтвом і вченням Христа? Gioia, серед іншого, розглядає ці питання не лише в мінорній тональності та вказуючи на конкретні рецепти. Мацей Урбановський, у свою чергу, представляє огляд релігійної тематики в новітній польській прозі. Чому сьогодні на зміну католицькому роману прийшло філософсько-релігійне есе? – на це та багато інших питань відповідає краківський літературознавець. А оскільки це есе… всесвітньо відомий американський постмодерніст Томас Пінчон не міг бути відсутнім. Наполовину серйозно, наполовину ні, про загрози для душі і менше для тіла. Ацедія, невблаганний час і ледачий порядок – ці та інші теми Пінчона переклали для нас Пьотр Прахніо та Роман Василенко. Кшиштоф Зануссі розповідає про релігійні фільми та життя в тіні Таємниці у розмові з Єнджеєм Солінським. Бо не лише образи, а й слова видатного режисера викликають моральне занепокоєння.

Ліричний розділ відкривають два вірші Яна Полковського з Pohodu duchów (2018)