"Я не прощай" розповідає про геноцид у 1948 році на острові Чейж. Він описує не лише історичні події, але й представляє в рухому портрет трьох жінок та вплив, який мали насильство та втрата. Перш за все, це викликає важливі питання щодо колективної пам’яті чи історичної відповідальності.

Хан Кан розповідає історію відчайдушної боротьби та гідності людей, які, всупереч темряві, що їх оточують, намагаються знайти промінь світла. Ця історія, взята з недавньої трагічної історії Кореї про безмежне кохання, що витікає з глибини його серця - що змушує людину врешті -решт стати людиною - вона перемагає красу, що міститься в елегантних, поетичних реченнях та сліпучих живих образах.