Зібалдон. Зошит для роздумів. Вибір

Джакомо Леопарді

Джакомо Леопарді (1798–1837) – найвидатніший поет і мислитель італійського романтизму. Він здобув широку освіту самостійно в бібліотеці сімейного палацу в Реканаті. Самотнє життя, позначене серйозними хворобами та каліцтвами, але «осяяне генієм і даром розмовляти з власною душею», було сповнене відчаєм, ілюзіями та писанням про «гіркі та кришталево чисті істини».

Опублікував збірку поезії Canti (Пісні) та томи прози:

Моральні праці та думки. Він залишив 4526 сторінок Зібальдона в рукописі. Він обрав назву Zibaldone для блокнота, тому що це архаїчне італійське слово, яке означає «змішування». Свої різноманітні думки він записував спонтанно, стримано і досить сухо протягом п’ятнадцяти років (1817–1832), називаючи ці записи «письмовим хаосом». Однак із цього хаосу випливає власний «порядок думок». Про що? Про нашу прихильність до «пустелі життя», яку ми вважаємо «несподівано чудовою річчю», хоча навіть не можемо зрозуміти цієї величі, бо «тут усе таємниче – крім наших страждань».